Робота з батьками : середня група.

 Папка містить:

·      План роботи з батьками на цілий навчальний рік.

·      Тренінги для батьків.

·      Консультації для батьків.

·      Батьківські збори.

·      Практикум для батьків.

·      Дні відкритих дверей.

·      Групові консультації.

·      Круглі столи.

·      Анкети.

·      Рекомендації для батьків.

·      Семінари для батьків.

·      Поради.

·      Бесіди з батьками.

·      Пам’ятки  для батьків.

 

 

ВЕРЕСЕНЬ

Пам’ятка для батьків « Що повинна знати дитина 4 – 5 років».

Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

·       визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;

·       знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);

·       знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;

·       розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;

·       порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;

·       знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);

·       складати за зразком споруди з конструктора;

·       складати розрізану картинку з 8-10 частин;

·       будувати речення з 10-12 слів;

·       знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);

·       самостійно складати опис предмета;

·       розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);

·       знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;

·       відповідати на питання й правильно їх задавати;

·       переказувати зміст почутої казки чи оповідання;

·       розповідати напам'ять кілька віршів;

·       розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.

 

Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.    Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.

2.    У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.

3.    Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.

4.    Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.

5.    Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.

6.    Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.

7.    Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.

8.    Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.

9.    Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.

10. Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.

11. Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.

12. Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.

13. Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

Сподіваємось, що наші поради стали вам у нагоді! Бажаємо, щоб процес виховання дітей був в задоволення!

 

ЖОВТЕНЬ

Батьківські збори на тему « Вікові особливості дітей 4 – 5 років».

Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

·       визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;

·       знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);

·       знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;

·       розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;

·       порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;

·       знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);

·       складати за зразком споруди з конструктора;

·       складати розрізану картинку з 8-10 частин;

·       будувати речення з 10-12 слів;

·       знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);

·       самостійно складати опис предмета;

·       розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);

·       знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;

·       відповідати на питання й правильно їх задавати;

·       переказувати зміст почутої казки чи оповідання;

·       розповідати напам'ять кілька віршів;

·       розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.

Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.    Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.

2.    У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.

3.    Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.

4.    Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.

5.    Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.

6.    Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.

7.    Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.

8.    Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.

9.    Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.

10. Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.

11. Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.

12. Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.

13. Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

Сподіваємось, що наші поради стали вам у нагоді! Бажаємо, щоб процес виховання дітей був в задоволення!

 

ЛИСТОПАД

Консультація на тему: « Впертість і капризи в дітей».

Дитяча впертість буває кількох типів:

упертість надмірної вимогливості - причина криєтьсяв дуже суворому й вимогливому вихованні дитини. У тако­му випадку батькам варто більш самокритично поставити­ся до себе. Слід проявляти більше довіри до самостійності дитини, поважати її інтереси, захоплення;

упертість розбещеності - навпаки, батькам треба поси­лити вимогливість до дитини, не потурати всім її «хочу». Але й різкі виховні зміни в таких випадках теж небажані;

упертість «покинутої» дитини - батькам варто приділя­ти дитині більше уваги.

     Усі три згадані типи впертості є захисною реакцією дитини на неадекватне ставлення дорослих до неї. Адже в кожному випадку дитина стикається зі зневажливим ставленням до власної самостій­ності: у неї не вірять, їй не довіряють. Тож усі три типи ставлять зав­дання перед дорослими: треба змінювати ставлення членів сім'ї до дитини та одне до одного.

     Утім існує ще один тип упертості дитини. Він пов'язаний з особливостями нервової системи, зокрема організації нейронних зв'язків у мозку людини. Це визначає тип її психічної саморегуляції, якою є темперамент.

     Темперамент - «природний грунт», на якому відбувається  | процес формування окремих рис характеру, розвиток окремих А  здібностей людини. Від темпераменту залежать динамічні особливості характеру людини, стиль її поведінки.

     За цього типу впертості поведінка дитини не переходить із предметного плану в міжособистісний. Такий перехід відбувається у трьох перших типів, і в них упертість отримує підтримку від моти­ву самоствердитися.

     Упертість не є вродженою рисою характеру. Характер людини - це складний синтез конкретного типу вищої нервової системи, типу темпераменту, що переважає, а також життєвого досвіду, умов життя, впливу найближчого оточення й виховання.

Особливості поведінки

     Усі діти інколи бувають неслухняними, затятими, гарячкувати­ми, свавільними, схильні будь-що обстоювати власну позицію. Осо­бливо це характерно для переломних періодів розвитку, як-от славнозвісна криза трьох років. Але деякі діти навіть після завер­шення цього періоду тотального заперечення не повертаються до звичної батькам слухняної поведінки, а наче сповна розкривають особливості своєї природи - упертість, норовливість, вибагливість, наполегливість у обстоюванні власної позиції.

     Коли така дитина не погоджується із чимось - то стає непо­кірною. Поступається вона, лише якщо відчуває, що це правильно і має сенс особисто для неї, а не для когось іншого. Найменші дріб­ниці можуть стати для неї приводом висловити спротив: «не той» обід, «неправильні» штани або чобітки, небажання підстригатися тощо. Уперта дитина відчайдушно хоче розпоряджатися сама своїм тілом, часом, речами, для неї надзвичайно важливо бути «правою» [власне, ця потреба часто затьмарює все інше]. Емоції та почуття та­кої дитини потужні й нестримні. Коли вона чогось хоче або на щось налаштована - то вкладає в це максимальну енергію: їй складно пе­реключитися самій, надто вона не піддається на вмовляння інших. Усе це часом дуже ускладнює життя батькам, і процес виховання стає для них складним і виснажливим.

     У своєму блозі в інтернеті мати шестирічного хлопчика Олівера з гумором пише: «На чергову пропозицію підстригтися син від­повідає: «Я не підстрижуся, мамо. Ніколи. Відповідь - ніколи, мамо, перестань мене про це питати», - без виклику чи пози, а ніби просто повідомляючи, що небо - синє, а на вулиці тепло. Олівер із трирічного віку має свій чітко визначений погляд на все і всіх та вперто його обстоює. При цьому не можна сказати, що син є складною дитиною - навпаки! Олівер чудовий - ввіч­ливий, щедрий, розумний, завжди допомагає меншому братику (та й усім маленьким дітям), милується красою неба, квітів та дерев, захоплено досліджує навколишній світ. Але коли не пого­джується із чимось - стає найзатятішою людиною на планеті, а змінює думку, лише якщо знаходить у цьому власну перекон­ливу логіку».

Переваги й перспективи «впертого» характеру дитини

     Утім, як не дивно, неслухняність і впертість у майбутньому мо­жуть виявитися... найліпшими чеснотами дитини. Річ у тім, що вперті діти зазвичай самомотивовані та спрямовані на реалізацію власних цінностей, тож часто виростають лідерами. Уже змалку це надзви­чайно цілісні особистості, несприйнятливі до тиску оточення й безстрашні. Вони праг­нуть не вірити на слово, а все самостійно пе­ревіряти й випробовувати на міцність. Це саме стосується і взаємин: кому вірити, за ким іти, чиєму впливу піддаватися - усе це вперта ди­тина вирішує і завжди вирішуватиме сама.

     Дослідження свідчать, що не­покірні, невгамовні, ініціативні діти, схильні ставити під сумнів авторитет інших і кидати виклик усталеним переконанням, - у до­рослому віці дуже часто досяга­ють особистого й матеріального успіху, продукують прогресивні нові ідеї, вдало розпочинають та ефективно керують власними біз-нес-проектами тощо.

     З огляду на це втомленим і знервованим батькам упертої ди­тини варто якось вдати, ніби вони дивляться у майбутнє через «ча­рівне» скло. Уперта дитина, якщо з нею говорити дружньо й терп­ляче, роз'яснювати, цікавитися її душевним станом, допомагати порадою, може швидко виправи­тися і змінити нікому не потрібну впертість на позитивні якості: на­полегливість і завзятість.

     За поміркованого, чуйного виховання вона може розвитися у яскравого підлітка, непересічну молоду людину і, зрештою, над­звичайного дорослого - справжню гордість своїх батьків.

Поради батькам

     Усі ми хочемо, щоб наші діти в дорослому віці мали незалежний критичний розум, були в змозі приймати важливі рішення, керую­чись власними, а не чужими інтересами, чи не так? І вперті діти мо­жуть бути успішніші в цьому за будь-кого іншого, бо від народжен­ня мають незламний внутрішній стрижень. Батьки лише мають не зраджувати духовному зв'язку, яким вони пов'язані з дітьми, не піддаватися спокусі змушувати дитину будь-що підкорятися їхньо­му авторитету, пам'ятати, що вперті діти можуть бути справжнім скарбом - адже вони енергійні, наполегливі, радо приймають ви­клик і беруть на себе відповідальність.

     Проте як на повсякденному рівні зберегти в дітей ці чудові якості й водночас заохотити їх до співпраці, підтримувати гармо­нійну атмосферу в родині? Пропонуємо до вашої уваги поради Лори Маркхем (Laura Markham), клінічного психолога Колумбійського уні­верситету (Нью-Йорк, США).

 

     Більшість батьків упевнені, що слухняність - необхідна якість для дітей. Проте цю думку варто піддати сумніву. Усі хочуть вихова­ти відповідальну, помірковану, контактну, старанну дитину, здатну чинити правильно, навіть якщо це складно. Але поняття «слухня­ність» цього не передбачає! Порівняйте установки «Чиню правиль­но, бо я цього хочу» (моральність) і «Роблю щось, бо мені так ка­жуть» (слухняність) - відчули різницю?

    Гіркий приклад, що ілюструє поняття слухняності: у 1934 році у промові до групи молоді Адольф Гітлер стверджував: «Ми хо­чемо, аби наш народ був слухняним, тож ви маєте практикувати слухняність». Відповідно до досліджень швейцарського психоло­га та психоаналітика Еліс Міллер (АІісе Miller) усі провідні фігури Третього Рейху були змалку привчені до слухняності, виховані в родинах, де слухняність була найпершим правилом поведінки. Усі знають, до чого це призвело: сліпа покора тиранічному ліде­рові, масова втрата внутрішнього морального коду, мільйони безневинних жертв.

     Отже, слухняність не завжди є бажаною поведінкою, до якої необхідно прагнути. Позаяк інколи слухняність означає, що дитина виконує те, що їй каже хтось доросліший чи сильніший, - без запи­тань, усупереч переконаності у протилежному або на шкоду іншим чи самій собі. Звичайно, батьки мають наполя­гати на тому, щоб діти слухались, коли їхньому життю може загрожувати небезпека, - напри­клад, брати за руку, переходячи вулицю, втри­мувати, коли ті намагаються схопити гострий край ножа або гарячу праску. Але при цьому батьки мають «хапати за руку» не дітей, а са­мих себе, коли йдеться про буденні речі, та пам'ятати найважливі­ше: слухняність є результатом довіри, а не зламаної волі!

    Кожні люблячі мама й тато прагнуть дитячої довіри, що наро­джується зі спілкування, емоційного зв'язку, емпатії - але в жод­ному разі не зі сліпої слухняності з остраху покарання чи через без­думність. А крім того, розумні батьки воліють, щоб їхня дитина була внутрішньо дисциплінованою, вміла брати на себе відповідальність за свої рішення, а головне — була здатна розрізняти, хто вартий щи­рої довіри й захоплення, а хто - ні.

    Пам'ятайте, що вперта дитина зазвичай прагне про все дізна­ватися на власному досвіді, експериментально перевіряти все, про що їй кажуть. Тож якщо немає серйозної небезпеки для життя чи здоров'я дитини, варто дозволити їй отримати бажаний досвід, за­мість того, щоб намагатися контролювати її дії.

    Не забувайте також, що вперта дитина частіше й інтенсивні­ше, ніж інші діти, випробовуватиме вас «на міцність» - саме так вона вчиться, опановує світ. Частіше усміхайтеся, повсякчас нага­дуйте собі про психологічні особливості вашої дитини і зберігайте спокій, аби запобігти хронічній нервовій втомі та погіршенню ва­ших взаємин.

     Уникайте протистоянь та боротьби за владу в родині, встанов­люючи певні чіткі порядки. У такому разі ви виглядатимете не дик­татором, а просто виконавцем правил - таким самим, як і дитина.

     Уперті діти часто вирізняються загостреним відчуттям справедливості, правильності того, що відбувається. Тож у деяких  ситуаціях варто апелювати саме до цієї якості дитини, звернути      увагу на об'єктивну необхідність щось робити. Не наказуйте їй, а доведіть до відома: «За розкладом світло вимикаємо о 21:00. Якщо ти поквапишся до ліжка - матимемо час прочитати дві каз­ки», або «У нашому домі домашні справи завершують перед вечір­нім мультфільмом, тож склади, будь ласка, свої речі та іграшки».

     Уперта дитина змалку прагне до самостійності, а також до контролювання речей і процесів навколо неї. Дозвольте їй взяти на себе стільки справ і видів діяльності, скільки можливо. Дайте їй змогу відчути, що вона певною мірою незалежна і сама розпоряджа­ється своїми справами - тоді у неї зменшиться потреба суперечи­ти, ставати в позу. До того ж у такий спосіб дитина привчатиметься до відповідальності.

     Не змушуйте її зранку чистити зуби, натомість запитайте: «Що ти маєш ще зробити, перш ніж ми вирушимо до садочка?». Якщо дитина виглядає спантеличеною, нагадайте про «ранковий ча­рівний список» - поїсти, почистити зуби, сходити в туалет, скласти рюкзак, а відтак підсумуйте: «Я бачу, що рюкзак ти вже склав, це чудово! То пригадай, що ще ти маєш зробити, окрім цього?».

    Також урахуйте, що вперта дитина орієнтується насамперед на свої відчуття, зокрема й тілесні, і діє відповідно до них. Дайте їй право розпоряджатися власним тілом, а конфліктні моменти пере­творюйте на конструктивне опанування дитиною нового досвіду.

     Надворі стало прохолодніше, а дитина не хоче надягати куртку. Зверніться до неї без суворості й тиску: «То ти не хочеш надяга­ти куртку? Я свою точно надягну, бо на вулиці дуже холодно. Звіс­но, поки ти здорова і в безпеці, то можеш вирішувати сама, як для тебе ліпше. Але дивись - я не хочу повертатися додому, коли ти змерзнеш, тож пропоную зробити так: я покладу куртку в пакет, і якщо ти передумаєш - надягнеш її, добре?». Річ у тім, що вдома відчуття «кажуть» дитині, що їй тепло, тож нащо куртка? Утім вона собі не ворог і не мерзнутиме попри все. Якщо дитина розумітиме, що надягти куртку - не означає про­грати в конфлікті, «втратити обличчя», то на вулиці попросить вдягнути куртку одразу. У такий спосіб ви покажете дитині, що завжди варто бути відкритим до нової інформації (у цій ситуа­ції - до відчуття холоду) і діяти відповідно.

     Мабуть, нікому не подобається робити те, що наказують. А от для впертої дитини це взагалі нестерпно. Необхідність підкоритися волі іншого дитина сприймає як замах на свою цілісність, тож коли їй на­казують, вона найчастіше «наїжачується». Натомість, коли надають вибір - почувається господарем власної долі й охоче співпрацює з до­рослим. Тож частіше пропонуйте вашій впертій дитині вибір - зви­чайно, озвучуйте лише ті варіанти, які вас більш-менш влаштовують, і не ображайтеся, якщо дитина обере не найзручніший для вас варіант.

     Якщо ви збираєтеся вийти з дитиною до крамниці, а вона захо­плена грою і ніяк не хоче її припиняти, запропонуйте: «Ми плану­вали піти по покупки, пам'ятаєш? То коли ти хочеш це зробити - зараз чи за 15 хвилин? Добре, тоді я поставлю на мобільному телефоні сигнал, який зазвучить за 15 хвилин, аби ми не проґа­вили час».

     Коли дитина зробить свій вибір - підтвердіть вашу домовле­ність певними словами або жестами (наприклад, потисніть одне од­ному руку), аби вона відчувала, що є вашим партнером у цій справі й має виконати свою частину домовленості.

      Часто вперті діти схильні до боротьби за владу в родині з бать­ками. Утім для такої боротьби завжди потрібні дві сторони, чи не так? Не вступайте в кожну суперечку, у яку дитина вас втягує свої­ми емоціями, не перетворюйтеся на «дошкільника» самі, коли ваш дошкільник вас дратує, - заради вас і нього ви маєте будь-що збе­регти «дорослість»! Як батьки ви завжди можете зробити так, щоб дитина вас послухала, і водночас у неї не склалося враження, що вона «програла».

     Також зважайте, що з упертою дити­ною більше, ніж із будь-якою іншою, працює правило «дія викликає протидію», тож не підштовхуйте її до опозиції. Суворою й неу­хильною поведінкою ви провокуєте дитину до непокори заради не­покори, лише щоб довести, що права вона, а не ви. У такий момент слід зупинитися, глибоко вдихнути й нагадати собі: «перемога» у бо­ротьбі з дитиною означає втрату в найважливішому - у ваших до­брих взаєминах. Тож у складній ситуації, якщо є можливість, скажіть дитині: «Добре, ти можеш вирішити це сама». Якщо ж ні - знайдіть інший шлях, аби задовольнити потребу дитини в автономності без шкоди для її здоров'я чи безпеки.

     Під час конфліктів давайте змогу вашій дитині зберегти влас­ний погляд - не висміюйте те, що є для неї цінним, не вимагайте визнати, що вона неправа. Звичайно, ви можете - і маєте! - висува­ти дитині розумні, доцільні вимоги й спокійно, наполягати на їх ви­конанні. Але за жодних обставин не слід змушувати дитину покірно погоджуватися з вашою правотою. Не забувайте - у ситуаціях, коли ваша дитина має робити те, що ви від неї хочете, вона також має право на власну думку та почуття щодо цього.

     Затятість вашої впертої дитини - це частина її цілісності. У неї є певна думка, за яку вона міцно тримається, намагаючись захис­тити щось, що здається їй важливим. Тож у складній (та й узагалі в кожній) ситуації - слухайте свою дитину! Лише спокійно її вислу­хавши та обміркувавши сказане, ви зрозумієте, чому вона вам опи­рається.

     Якщо дитина відмовляється ставати під душ, запитайте в неї, не оцінюючи (а тим паче не засуджуючи) її поведінку: «Я зрозу­міла, що ти не хочеш купатися, але поясни, будь ласка, чому?». Може відкритися несподівана інформація: скажімо, дитина не хоче ставати під душ, бо боїться, що її змиє у водостік, як Алісу в казці! Звичайно, дорослому це здається нісенітницею, а дитині - зовсім ні. Але якщо ви не зробите спроби її вислухати, а просто роздратовано змушуватимете влізти під душ і нарешті вимити­ся - не зможете з'ясувати хвилювань дитини й допомогти їх по­збутися чи переосмислити.

    Часто мамі чи тату необхідно змінити ракурс погляду на кон­флікт - тоді у багатьох ситуаціях упертість дитини розкриється, наприклад, як прагнення справедливості.

    Скажімо, ви пообіцяли синові випрати його футболку з улюбле­ним казковим персонажем - але забули. Через це дитина сер­диться й поводиться вперто. Вам здається, що син вередує, але з його погляду засмучення виправдане, а ви - лукавите, бо вчите його, що треба завжди додержувати слова, а самі своє слово пору­шили! У таких випадках слід щиро попросити в дитини вибачен­ня за порушення слова (хай і ненавмисне), запевнити її, що слова справді завжди треба додержувати - а відтак піти разом прати футболку. Якщо вік дитини відповідний, варто скористатися на­годою і навчити її прати - тобто сформувати нові вміння й роз­ширити межі незалежності, чому вона дуже радітиме.

     Діти, по суті так само, як і дорослі, не можуть вчитися чогось посеред конфлікту. Під час емоційного «бойовища», коли адреналін зашкалює - когнітивні здібності блокуються. Тож немає сенсу вда­ватися до тих чи тих виховних методів у момент, коли і ви, і дитина «закипаєте» від гніву. Натомість згадайте - діти поводяться добре, тому що хочуть догодити батькам. Що більше ви боретеся зі своєю дитиною, а тим паче караєте її - то більше руйнуєте її бажання тішити вас.

     Якщо дитина засмучена - допомо­жіть їй виразити біль, страх, розчаруван­ня, аби вони розчинилися. Відтак дити­на буде готова слухати і слухатися вас. При цьому, звичайно, ви маєте бути прикладом у всьому, чого вчите дитину - адже навіть якщо діти не роблять те, що ви кажете, вони, зрештою, завжди роблять те, що ви робите.

    Більшість упертих дітей борються за повагу. Тож якщо ви щиро поважатимете вашу дитину - вона не матиме потреби відчайдуш­но захищати свою позицію. Також дуже добре, якщо дитина будь-що відчуватиме, що її розуміють, - утім, хіба не зі всіма людьми так? Тож навіть якщо ви бачите, що в певній ситуації бажання дитини не­доречне й не може бути задоволене, - покажіть їй, що ви на її боці, що розумієте її, а відтак разом знайдіть компроміс. Спільний пошук рішення, коли обидві сторони у виграші, утримує вперту дитину від «вибуху» та розвиває в ній надважливу здатність - конструктив­но домовлятися.

    Можливо, ці рекомендації нагадують ліберальне виховання? Але є істотна різниця: у такий спосіб ви не потураєте впертій дити­ні, а встановлюєте розумні межі, з огляду на перспективу її розвитку. А головне - залишаєтеся для неї авторитетом. Тож нехай наші пора­ди допоможуть вам налагодити з вашою найчудовішою у світі впер­тою дитиною взаємини, сповнені довіри, розуміння та співпраці!  

 

ГРУДЕНЬ

Батьківські збори на тему « Щоб дитина росла здоровою».

Сімейне виховання, сімейні стосунки, ставлення батьків до дітей  - надзвичайно важливі чинники, що впливають на формування особистості дитини і великою мірою визначають особливості її подальшого життя.

Кожен  батько і мати хочуть бачити своїх дітей високоморальними, освіченими, працьовитими, добрими, які б приносили користь собі, суспільству ізабезпечували старість батьків. Як каже народна мудрість: «Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - кінець».

Тому, провідними напрямами формування особистості дитини в українській родині є такі:

1.Духовно-моральний розвиток

Цей напрям передбачає формування у кожної людини моральних оцінок з позицій добра і справедливості, що випливає з народного поняття моралі.  Моральний той, хто: шляхетний, доброчесний, праведний; хто підлягає під такі поняття,як людська честь, гідність правдивий, шанує батьків і старших, вміє співчувати, проявляє доброту і милосердя, готовий завжди допомогти.

2.Естетичний розвиток

В українській родині завжди прагнуть навчити дитину відчувати і розуміти красу до художньої творчості, забезпечити єдність між естетичним розвитком дитини і її моральним, фізичним вихованням, трудовою підготовкою, бажання вносити красу в навколишнє життя, працю, поведінку, виробити позитивне ставлення до оточуючих. Дитина приходить в світ в естетичне середовище, тому головним завдання для батьків з любов'ю відноситись до оточуючого і заложити це дітям.

Краса мовленнєвого етикету є окремою лінією народного естетичного виховання, тому потрібно дітей навчити розмовляти шанобливо з усіма, вживати ввічливі слова, бути чемним, уважним у співрозмові. 

3. Фізичний розвиток і здоров'я

Піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей в сім'ї  стоїть на першому місці. На жаль, більшість сучасних батьків недостатньою мірою ознайомлені з українською оздоровчою системою. Наприклад,

сучасні батьки  не дозволяють дітям (навіть у кімнаті) ходити босоніж, тим самим позбавляють дитину можливості активізувати захисні сили організму, адже на підошвах стоп є 72 тисяч біологічно активних точок, масажуючи які можна позбутися хвороб. Тому потрібно дозволяти дітям ходити босоніж по піску, по траві, по гальці особливо в літній період.   .

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, піклуючись про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається , навіть народна мудрість говорить "Як дитина бігає і грається, то їй здоров'я усміхається". Коли дитя швидко росте й міцніє, то батьки радіють.  Тому моя порада вам, як вихователя така, постійно забезпечуйте рухову діяльність для дітей, а особливо у вихідні дні менше сидіти за комп’ютером, телевізором, більше часу проводити на свіжому повітрі.

  Велике значення має і правильне харчування.  Меньше купувати чипси, сухарики, газованих напоїв, солодощів,  віддати перевагу фруктам і овочам

Здоров’я — найцінніше, що ми маємо. Його не можна купити ні за які гроші. Здоров’я треба загартовувати та зберігати. Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконань і світоглядів.

Основні елементи здорового способу життя:

1. Розпорядок дня

2. Оптимальний руховий режим

3. Гігієна харчування

4. Фізичне загартування

5. Повноцінний режим сну.

6. Нетрадиційні техніки оздоровлення (масаж, дихальні вправи, гігієнічна гімнастика, ритмічна гімнастика)

Адже, якщо кожна особистість буде вести здоровий спосіб життя, то тоді все наше суспільство буде здоровим.

Будьте здорові Ви, шановні батьки та ваші діти!

 

Анкетування на тему « Як ми зміцнюємо здоров’я в сім’ї».

Мета анкети: З'ясувати проблеми, що виникають у батьків у вихованні здорової дитини, а також проаналізувати знання батьків про здоровий спосіб життя. Результати анкетування показують, що батьки зацікавлені проблемою здоров'я сім'ї та готові взаємодіяти з дитячим садом. Багато батьків разом з дітьми активно займаються фізкультурою, спільна робота дитячого садка і сім'ї дає позитивні результати в зміцненні здоров'я дитини.

Анкета для батьків «Здоровий спосіб життя»

1. Чи часто хворіє Ваша дитина?

а) зовсім не хворіє

б) рідко хворіє

в) часто хворіє

2. Чи знаєте Ви фізичні показники, за якими можна стежити за

правильним розвитком Вашої дитини?

а) так

б) немає

в) частково

3. На що, на Ваш погляд, повинні сім'я і дитячий сад звертати особливу увагу, піклуючись про здоров'я і фізичну культуру дитини?

а) дотримання режиму

б) повноцінний сон

в) достатнє перебування на свіжому повітрі

г) здорова гігієнічна середу

д) сприятлива психологічна атмосфера

е) фізичні заняття

ж) гартують заходи.

4. Які гартують процедури найбільш прийнятні для Вашої дитини?

а) полегшена форма одягу на прогулянці

б) полегшена одяг в групі

в) обливання ніг водою контрастної температури

г) ходіння босоніж

д) прогулянка в будь-яку погоду

е) полоскання горла водою кімнатної температури

5. Чи знаєте Ви, як зміцнювати здоров'я дитини?

а) так

б) частково

в) немає

6. Ваша дитина займається фізкультурою і спортом?

а) постійно

б) часто

в) дуже рідко

г) не займається

7. Чи вважаєте Ви харчування своєї дитини поза дитячого саду раціональним?

а) так

б) частково

в) немає

г) важко відповісти

8. Який відпочинок Ви віддаєте перевагу для дитини?

а) на море

б) будинку

в) в санаторії

г) в селі

д) інше ___

9. Як Ваші діти проводять дозвілля?

а) у бабусі

б) гуляють у дворі

в) дивляться телевізор

г) з друзями

10. Звідки Ви отримуєте знання про здоровий спосіб життя?

а) зі спеціальних книг

б) з коштів інформації

в) з бесіди з ___

г) в дитячому садку

11. Ви щепите здоровий спосіб життя своїм дітям?

а) так

б) важко відповісти

12. Якщо щепите, то яким чином?

а) за допомогою бесід

б) особистим прикладом

в) спільно

13. Чи потрібна Вам допомога дитячого саду?

а) так

б) частково

в) немає

Дякуємо!

 

 

Консультація на тему « Загартування – перший крок на шляху до здоров’я».

Шановні батьки!

Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими, міцними і спритними. А для цього необхідно, щоб дитина мала уявлення про те, що таке здоров'я і як його треба берегти; навіщо потрібні режим, правильне харчування; щоб він розумів користь ранкової гімнастики, рухливих ігор, прогулянок на свіжому повітрі, мав уявлення про корисні і шкідливі звички, розумів необхідність догляду за своїм тілом і за зовнішнім виглядом.

При тісній взаємодії сім'ї та дошкільного навчального закладу ми можемо домогтися гарних результатів.

У нашому дитячому садку створені всі умови, що відповідають медичним та навчально-виховним вимогам по збереженню і зміцненню здоров'я дітей. Педагоги проводять роботу з фізичного виховання: ранкову гімнастику, фізкультурні заняття, динамічні паузи, різноманітні рухливі ігри, гартують процедури і т. Д.

У вихідні дні ви можете проводити роботу зі своєю дитиною вдома, щоб не переривався процес зміцнення фізичного здоров'я.

З чого починається ваш ранок? Ну звичайно ж, воно повинно починатися з ранкової зарядки! А ваша дитина робить зарядку? Якщо немає, ми пропонуємо вам почати з сьогоднішнього дня! Вона не займе багато часу, а користь принесе величезну. Такі заняття сприяють швидкому переходу від сну до активного дня, створюють позитивний емоційний настрій, виховують потребу в русі і формують основні рухові навички, що дуже важливо для правильного розвитку дитини. Бажано, щоб ви займалися з дитиною разом, тим самим подаючи приклад і демонструючи турботу про здоров'я.

Рости здоровим, малюк!

Загартовування організму.

Одним з ефективних засобів зміцнення здоров'я є загартовування організму, яке сприяє зниженню захворюваності і підвищенню рівня працездатності дітей.

І так, що ж таке загартовування організму?

Загартовування - це система заходів, яка спрямована на підвищення стійкості механізмів захисту і пристосування організму до багатьох факторів навколишнього середовища (зміна температури, атмосферний тиск, магнітні бурі і т. Д.).

Загартований дитина - той, хто досить стійко переносить всі зміни в зовнішньому середовищі.

Тому загартовування організму дитини має стати способом життя кожної сім'ї.

Не можна загартувати дитини раз і назавжди. Його необхідно гартувати постійно.

Наше здоров'я лише на 20% залежить від екології і на 50 від способу життя.

Для зміцнення здоров'я корисні ходьба і біг, які оберігають організм людини від виникнення хвороб, мають яскраво вираженим тренирующим ефектом, сприяють загартовуванню організму.

Сенс загартовування полягає в тому, щоб з часом за допомогою спеціальних процедур підвищити стійкість людини до охолодження за рахунок того, що організм буде реагувати доцільними захисними реакціями - збільшення вироблення тепла і зменшення тепловіддачі. При загартовуванні одночасно відбувається і підвищення імунітету за рахунок збільшення вироблення в організмі інтерферону та інших захисних факторів.

Способи загартовування.

Традиційні методи загартовування: повітряні ванни, водні ванни для ніг, полоскання горла.

Нетрадиційні: контрастне повітряне загартовування, ходіння босоніж, контрастний душ, полоскання горла прохолодною водою.

Контрастне повітряне загартовування.

З теплого приміщення діти потрапляють в холодну.

Ходіння босоніж.

При ходінні босоніж відбувається зміцнення склепінь і зв'язок стопи, йде профілактика плоскостопості.

Влітку дітям надається можливість ходити босоніж по гарячому піску, по дрібним камінцях, шишок, які діють як сильні подразники. Теплий пісок, м'яка трава, кімнатний килим діють заспокійливо. При ходьбі босоніж збільшується інтенсивність діяльності майже всіх м'язів, стимулюється кровообіг у всьому організмі, поліпшується розумова діяльність.

Контрастний душ.

Найефективніший метод загартовування в домашніх умовах.

Після зарядки дитина встає під душ, обливається водою 36-38 * С протягом 30-40 сек., Потім температура води знижується на 2-3 ° С, а час обливання скорочується до 20-25 сек. Процедура повторюється 2 рази. Через 1 1,5 тижні різниця температури води зростає до 4-5 * С і протягом 2-3 місяців досягає позначки 19-20 * С.

Полоскання горла прохолодною водою.

Це один з методів профілактики захворювання носоглотки.

Полоскання горла починається при температурі води 36-37 ° С, потім знижується кожні 2-3 дні на 1 * С і доводиться до кімнатної.

Загартовування - це також ряд повсякденних процедур, які не потребують спеціальної організації: знаходження в приміщенні і на повітрі у відповідному одязі, умивання прохолодною водою, сон при відкритій кватирці або вікні, активні заняття фізкультурою, а не тільки обливання і обтирання.

Загартовування необхідно проводити систематично в усі сезони року, без перерв і безперервно поступово знижуючи температуру води. Не можна починати з обливання і холодного душу, необхідна попередня тренування організму більш щадними процедурами - обтирання, ванни для ніг.

Загартовуванню піддаються область стоп, шия, обличчя, вся шкірна поверхню тіла, слизова оболонка порожнини носа і глотки. При цьому необхідно враховувати індивідуальні особливості та емоційний стан дитини.

Загартовування повітрям проводять, починаючи з вироблення звички до свіжого повітря. За температурними відчуттями розрізняють: гарячі повітряні ванни - понад 30 * С; теплі - понад 22 * ​​С; середні - 21-22 * С; прохолодні - 17-21 * С; холодні 4-13 * С; дуже холодні - нижче 4 * С.

Повітряні процедури - це прогулянки, ігри, спортивні заняття на свіжому повітрі.

Загартовування водою починають проводити з вологого обтирання ніг. Початкова температура води повинна становити близько 35 * С, тривалість такої процедури триває від 30с. до 1 хв. Кожні 2-4 дні температуру води знижують на 1 *. Кінцева температура становить 28 * С.

Обливання ніг: початкова температура води близько 20 * С.

Прохолодні ванни для ніг: початкова температура води становить близько 34 * С. Кожні 2 дні температуру знижують на 1 * С. Кінцева температура може становити 18-28 * С. Загальна тривалість процедури за часом становить 8-12 хв. Процедуру закінчують обливанням теплою водою-36 * С.

Обтирання: оголеної дитини необхідно обгорнути змоченою і добре викрутіть простирадлом, після чого тіло поверх простирадла розтирають руками до відчуття їм тепла. Простирадло прибирають, дитини обливають водою і розтирають сухою грубої простирадлом. Процедура триває від 3 до 5 хв., Початкова температура води становить 33-35 ° С, поступово її знижують і доводять до28 * С.

Вплив на комірцеву зону: дитину загортають в махровий рушник до пахвовій області. Рушник, змочений в гарячій воді (40 ° С, прикладають на комірцеву область на 1-2 хв., Потім змочений в холодній воді (30 * С) - на 1 хв. Загальна тривалість процедури - до 10 -12 хв.

Важливо пам'ятати!

Перерва в загартуванні на 2-3 тижні знижує опірність організму до простудних факторів і небажаний.

При проведенні процедур необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини, його вік, чутливість до процедур, що гартують. Не рекомендується проводити загартовування на тлі негативних емоційних станів (страху, образи, неспокою). Це може привести до невротичних розладів.

Який же можна зробити висновок з приводу загартовування?

Якщо ми хочемо бачити дитину здоровою, необхідно щодня проводити гартують процедури.

В мінімум загартовування включати повітряні і водні процедури, правильно підібрану одяг.

Підвищити опірність організму допомагають деякі рослини-біостимулятори і адаптогени, які пристосовують організм до впливу деяких шкідливих фізичних, хімічних, біологічних факторів, адаптують до незвичних умов середовища (чорна смородина, шіповнік- підвищують стійкість організму до охолодження і ГРВІ; морквяний сік, яблучний, апельсиновий та ін. - мають загальнозміцнюючу дію, стимулюють травлення і засвоєння їжі, виводять з організму токсичні речовини, джерело вітамінів, мінеральних солей, мікр елементів; прийом вітамінів дозволяє підвищити захисні сили організму).

Будьте здорові!

 

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПО СТВОРЕННЮ СПРИЯТЛИВОЇ СІМЕЙНОЇ АТМОСФЕРИ.

Від того, як батьки розбудять дитину, залежить її психологічний настрій на весь день.

1.    Час нічного відпочинку для кожного суто індивідуальний. Показник один: дитина повинна виспатися і легко прокинутися до того часу, коли ви її будите.

2.    Якщо у вас є можливість погуляти з дитиною, не втрачайте її. Спільні прогулянки – це спілкування, ненав’язливі поради, спостереження за навколишнім середовищем.

3.    Навчіться зустрічати дітей після їх перебування в дошкільному закладі. Чи не стоїть першим ставити запитання: «Що ти сьогодні їв?» – Краще поставте нейтральні питання: «Що було цікавого в садочку?», «Чим займався?», «Як твої успіхи?» і т.п.

4.    Радійте успіхам дитини. Не дратуйтеся в момент її тимчасових невдач. Терпляче, з інтересом слухайте розповіді дитини про події в її житті.

5.    Дитина повинна відчувати, що вона кохана. Необхідно виключити із спілкування окрики, грубі інтонації.

Створіть у сім’ї атмосферу радості, любові і поваги!

 

 

СІЧЕНЬ

Виховання правильної постави

Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава – запорука краси і здоров’я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно струнку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

 

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

·       утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;

·       дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;

·       зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;

·       запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;

·       запобігає втомі, оскільки м’язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;

·       сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.

Показники правильної постави:

·       вигини хребта виражені помірно

·       лопатки розташовані симметрично

·       плечі перебувають на одному рівні

·       живіт підтягнутий

·       ноги прямі

·       м’язи добре розвинені

·       хода легка

Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам і педагогам:

своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;

слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:

–         великий палець ноги має бути направлений уперед;

–         внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від    одної, а коліна не повинні стикатися;

–         руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

1.    постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;

2.    залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;

3.    забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;

4.    враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;

5.    слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною.

 

ЛЮТИЙ

Консультація на тему « Прогулянки їх значення для зміцнення здоров’я і розумового розвитку дітей».

  У наш час діти дуже мало проводять часу на свіжому повітрі. Вони віддають перевагу гаджетам та іграм у приміщенні, вважаючи їх більш привабливими, ніж прогулянки та ігри на вулиці.

    Але постійне сидіння (за партою, за комп’ютером чи з телефоном) та перебування в закритих приміщеннях негативно позначається на здоров’ї дитини (як зараз, так і в майбутньому). Крім того, небажання дітей гуляти на вулиці часто призводить до конфліктів і погіршення стосунків з батьками.

    Як же запобігти цьому й перетворити прогулянку на одне з улюблених занять? Розбираємося разом.

    Чому так важливо гуляти з дитиною?

    Насамперед варто зрозуміти, чому прогулянки є обов’язковою складовою режиму дитини. Та й не лише дитини: дорослим також необхідно гуляти хоча б 30 хвилин щодня. Адже під час прогулянки ми:

    1) дихаємо свіжим повітрям ( на вулиці повітря, без сумніву, чистіше, ніж у звичайній квартирі);

    2) очищуємо легені від домашнього пилу, алергенів, бактерій та інших шкідливих часток, прихованих від наших очей;

    3) отримуємо життєво важливий вітамін D (особливо необхідний для повноцінного розвитку організму, що росте);

    4) активізуємо обмінні процеси і покращуємо роботу всього організму;

    5) стимулюємо фізичну активність, що сприяє зміцненню імунітету і серцево-судинної системи;

• Регулярні прогулянки роблять організм дитини більш стійким в боротьбі з різними захворюваннями.

    6) розвиваємо координацію, реакцію і тренуємо очі, запобігаючи проблемам із зором.

• Так, численні дослідження доводять: міопія (короткозорість) прогресує повільніше в тих дітей, які частіше бувають на свіжому повітрі. Спеціалісти припускають, що цьому сприяє природне освітлення та можливість дивитися на об’єкти вдалині.

    7) Крім того, виходячи щодня на прогулянку, ми запобігаємо безсонню. Діти, які за будь-якої погоди гуляють, сплять набагато краще і якість їхнього сну значно вища, що сприяє кращому відновленню організму.

    Як ми бачимо, для фізичного розвитку прогулянка є дуже важливою. А яка її психологічна цінність?

    Психологи запевняють, що прогулянка є також потужним засобом психічного розвитку дитини. Під час неї дитина може вийти за межі звичного, відкрити нове, отримати індивідуальний досвід — відчути, спробувати, доторкнутися до того, що її оточує.

    Так, практичний психолог Віра Посохова зазначає, що під час прогулянки дитина пізнає себе та довкілля, зокрема:

• отримує різноманітні відчуття та емоції від того, що вона почула, побачила, створила власноруч, відтворила під час гри;
• розширює знання та досвід (запам’ятовує те, що привернуло її увагу чи змусило замислитися);
• розкриває творчий потенціал — уява та фантазія дитини активізуються, коли вона будує замки із піску, малює на асфальті чи вигадує нові ігри.

    А ще кожна прогулянка зумовлює естетичні переживання від того, що дитина споглядає красу навколишнього світу. У парку чи у дворі дитина має змогу спостерігати за явищами природи, помічати гру світла й тіні, відчувати аромат квітів та насолоджуватися співом пташок.

    Що батькам потрібно робити, аби прогулянка була цікавою та пізнавальною для дитини?

    Те, що гуляти дуже корисно для дітей, ми вже з’ясували. А як же зацікавити дитину, зробити щоденні гуляння на вулиці захопливим заняттям, а не рутинним обов’язком, що швидко набридає?

    Спеціалісти рекомендують батькам під час прогулянки з дитиною дотримуватися таких порад:

    1. Обговорювати побачене на вулиці

    Під час прогулянок розмовляйте з дитиною про те, що вас оточує, обговорюйте з нею сезонні зміни в природі, спостерігаючи за рослинами, тваринами.

• «Дивись, он там іде будівництво. Бачиш будівельників на даху?»;
• «Он ворона знайшла горішок і понесла до гнізда».

    Коли ви перераховуєте об’єкти, які зустрічаються вам на шляху, дитина їх запам’ятовує й розвиває свій словниковий запас.

    2. Звертати увагу на відчуття

    Під час прогулянок допоможіть дитині помічати деталі й відчуття, коментуйте те, що ви бачите, чуєте, відчуваєте: «Я чую, як співають птахи», «Ой, який приємний аромат!», «Відчуваю на собі подих вітру» тощо.

    Не забороняйте малюкам брати в руки камінчики, палички, листочки, мох, шматочки кори. Заохочуйте дитину ділитися своїми враженнями, не поспішайте і не квапте її.

• Можете запропонувати поводити пальчиками і долонькою по стовбурах дерев. У кожного з них різна кора, а, отже, й тактильні відчуття будуть різними.

    3. Уникати гіперопіки

    На дитячому майданчику часто можна почути від татусів та матусь численні заборони та застереження: «Обережно!», «Не чіпай!», «Упадеш!», «Не бігай!», «Ти ще маленький, щоб спускатися з цієї гірки». Без сумніву, безпека дитини для батьків стоїть на першому місці. Але як ви гадаєте, чи зможе дитина в таких умовах вивчати світ чи розкривати свої фізичні можливості? Навряд чи.

    Тож завдання дорослих — знайти «золоту середину»: давати дитині змогу почуватися в безпеці й водночас уникати гіперопіки — допомагати, підтримувати, включатися в потрібний момент.

4. Ставити запитання

    Гуляючи, запитуйте в дитини її думку, враження від побаченого, стимулюйте пізнавальний інтерес:

• «Як ти думаєш, щойно проїхав вантажний потяг чи пасажирський?»;
• «Ми бачили дві квітки, потім ще три. Скільки всього?»
• «Як ти гадаєш, чому цей магазин зачинено по понеділках?».

     Ставлячи запитання, вчіть малюка прогнозувати: «Як ти думаєш, скільки літаків ми сьогодні побачимо?». Це сприятиме мовленнєвому й інтелектуальному розвитку дитини та покращить навички вирішення завдань.

    5. Планувати приємні сюрпризи

    Заплануйте несподівані зупинки під час прогулянки: купіть фрукти на ринку, покатайтесь на каруселі в парку або влаштуйте пікнік на лавці. Такі приємні сюрпризи додадуть вашій прогулянці позитивних емоцій.

    6. Відповідати на запитання малюків

    Допитливі діти зазвичай ставлять дорослим багато запитань:

• Чому сонце світить?
• Чому трава зелена, а не червона?
• Куди летять птахи?
• Звідки з’являються хмари?
• Хто побудував будинок навпроти?

    Звісно, не на всі ці запитання можна легко і швидко знайти відповідь. Та часом дорослі не відповідають, думаючи, що дитина не здатна поки зрозуміти складні речі, тож обривають її запитання фразами на кшталт «Підростеш — дізнаєшся». І тим самим ставлять малюка в глухий кут, адже його потреба у знаннях не задовольняється.

• Психолог Таміла Насирова з цього приводу зазначає: «Здивую, але діти здатні зрозуміти більше, ніж нам здається. Головне — почати щось розповідати. Якщо ж ви справді чогось не знаєте, завжди можете дізнатися це разом із дитиною, зазирнувши в енциклопедію або „гугл“. Тоді з вашої дитини виросте розумна, ерудована людина. Якщо обриватимете запитання, дитина перетвориться на дорослого із заниженою самооцінкою та пригніченим інтересом до оточуючого світу».

    7. Вчити дитину орієнтуватися в місті

    Під час прогулянок навчіть дитину орієнтуватися в міському просторі. Зайдіть на пошту, в кав’ярню, у бібліотеку або книжковий магазин.

• Поясніть, що на зелене світло світлофора можна переходити вулицю, а на червоне — ні. Розкажіть, що вивіска «Перукарня» означає місце, де можна постригтися. Гуляючи біля фонтанів, поясніть, що влітку вони працюють, а взимку — ні.

    8. Розважатися

    Не забувайте, що ви гуляєте з дитиною, а їй властиво бавитися. Спробуйте поглянути на світ її очима, пориньте хоч на деякий час у безтурботне дитинство. Вигадуйте цікаві ігри разом, жартуйте, співайте пісні. Дозволяйте дитині ходити по невисокому бордюру, зберігаючи рівновагу, бігати по калюжах, пустувати.

    9. Тренувати пам’ять малюка

    Якщо ви гуляєте однаковим маршрутом, дитина запам’ятовує деталі й наступного разу очікує побачити те ж саме. Стимулюйте її помічати зміни, навіть дрібні. Запитайте: «Ти помітив, що тут щось змінилось?».

• Діти полюбляють також спостерігати за будівництвом будинків, помічаючи, що змінилося за останній час: «Побудували дах», «Вчора було тільки два вікна засклено, а сьогодні — вісім».

    10. Спільно грати з дитиною

    Чимало батьків розглядають прогулянку як можливість поспілкуватися з іншими батьками чи погортати стрічку новин. Але психологи радять відкладати гаджети та розмови й більше часу на прогулянці перебувати в моменті з дитиною, долучатися до її ігор.

   Дітям (особливо школярам та дошкільникам, які ходять до дитячого садка), зазвичай дуже бракує уваги заклопотаних батьків. Тож приділіть їм достатньо часу на прогулянці. Грайте з дитиною, спілкуйтеся з нею та навчайте бути щасливою.

Які ігри можна запропонувати дитині під час прогулянки?

    Ми підготували для вас декілька ігор, які допоможуть урізноманітнити ваші прогулянки:

    1. «Послухай і скажи»

    Запропонуйте дитині закрити очі, вслухатися в навколишні звуки й описати, що вона чує — шелест листя, розмови людей, шум автомобілів, спів птахів.

• Допомагайте малюкові формулювати речення повністю: «Я чую, що десь далеко сміються і грають діти».

    Так дитина буде навчатися аналізувати свої відчуття і надавати їм словесної форми.

    2. «Улюблений герой»

    Уявляємо героя улюбленого мультфільму та вигадуємо йому завдання на прогулянці.

• «Оптимус Прайм наразі вирушає на завдання до магазину, а потім ми разом із ним підемо в ліс збирати квіти для принцеси (сестричці чи бабусі)!»

    Така гра точно не залишить дитину байдужою і допоможе зробити важливі справи (придбати покупки чи оплатити квитанції в банку)

    3. «Клумба в піску»

    Звичні ігри в пісочниці можна також подати по-новому. Спробуйте зробити з дитиною в піску невеличку «клумбу», прикрасьте її камінчиками, вставте в пісок красиві листочки й гілочки, травичку. Фантазувати можна досхочу, дитячий автомобіль може підвозити камінчики, ляльки милуватимуться «квітами» тощо. Заохочуйте дитину розвивати уяву, вигадуючи сюжет гри.

    4. «Захована іграшка»

    Візьміть на прогулянку кілька іграшок (кубик, машинку, зайчика та м’ячик). Крейдою намалюйте клітинки і в кожній з них — схематично якусь одну іграшку. Потім попросить дитину заплющити очі та відвернутися, а самі сховайте предмети на невеликій відстані. Нехай вона шукає й розкладає по клітинках. Коли знайде всі, змініть ролі.

    5. «Малюнки на асфальті»

    За допомогою крейди можете створювати разом картини на асфальті. Мама, наприклад, розпочинає: малює коло, а потім каже: «Це — павук, спробуй домалювати йому лапки!». Або можна погратися в класики незвичної форми — намалювати равлика, пірамідку чи вежу.

    6. «Загублені листочки»

    Зірвіть (а восени — зберіть) листочки з різних дерев і давайте дитині їх по черзі, щоб вона шукала, на якому дереві вони ростуть. Не забудьте, похвалити дитину, коли вона впорається із завданням і розповісти їй про знайдені дерева.

    7. «Омріяна калюжа»

    Після дощу прогулянку також можна зробити цікавою. Взувайте чобітки — й гайда по калюжах! Пускайте по струмочках палички, уявляйте, що це кораблики, або зробіть їх із паперу. А ще прогулянки після дощу — це дуже корисно, адже свіже повітря зволожується, стає м’якшим та чистішим.

    8. «Шукаю-шукаю...»

    Загадайте дитині слово з предметів, що знаходяться поблизу, і назвіть його першу букву, кажучи «Шукаю-шукаю, відшукати хочу щось на букву...» д «". Дитина має озирнутися і назвати об’єкти на цю букву в зоні видимості. Наприклад, «Це дерево?», «Це дитячий садок?» тощо. Коли вона вгадає, то стане ведучим.

• За допомогою такої гри дитина вчиться розбирати слова на літери та уважно аналізувати навколишнє середовище.

    9. «На що схожі хмаринки»

    Коли будете гуляти в хмарну погоду, пофантазуйте разом, на що ж схожі хмари над вами. Запропонуйте дитині розповісти, що вони їй нагадують, показати їхні окремі частини, скласти історію. Така гра чудово розвиває уяву і образне мислення.

    10. «Дослідники»

    Для різноманітності можна провести разом з малюком декілька експериментів: наприклад, показати, як мурахи поспішають на солодке або перевірити, на що перетворюються на морозі мильні бульбашки.

    Головне — пам’ятайте про те, що вам під силу перетворити звичайну прогулянку на справжню пригоду, повторення якої дитина чекатиме з нетерпінням.

БЕРЕЗЕНЬ

Батьківські збори на тему: Роль сім’ї в мовному розвитку дитини 4 – 5 років».

Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть­ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов­лення, формуються в сім’ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до­рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо­вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення,  майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з’явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо­рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство­рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте. 
Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди­вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення. 
Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення. 
Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово­рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

1.Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.

2.Спонукайте дитину до запитань.

3.Якомога більше розмовляйте з дитиною.

4.Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який…», «Скажи, як…», «Що означає слово?», «Скажи, коли …», «Скажи, звідки…», «А якби…», «Придумай слово».

5.Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку

6.Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.

7.Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника.

8.Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда.

9.Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
10.Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною.
11.Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини.
12.Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати.

Консультація на тему « Давайте жити дружно» ( Як уникнути конфліктів з дітьми).

 Жодна сім'я не обходиться без конфліктів між дітьми та батьками. І нічого жахливого в цьому немає, адже «правильні» конфлікти допомагають зняти напругу між його учасниками, дають можливість знайти компромісне рішення без утиску інтересів одного з членів сім'ї і в підсумку, тільки зміцнюють взаємини. Але все це вірно тільки щодо конфліктів, які розумно вирішують. Набагато частіше суперечки і сварки стають причиною затаєних образ та погіршенням стосунків між її учасниками.

    При зіткненні інтересів виникає проблема відразу у обох сторін: і у дитини і у батьків. Що ж робити в таких ситуаціях? Батьки вирішують завдання по-різному. Одні кажуть: «Взагалі не треба доводити до конфліктів». Але ніхто не застрахований від того, що бажання наші і нашої дитини одного разу розійдуться. Коли ж починаються протиріччя, одні батьки не бачать іншого виходу, як наполягти на своєму, інші ж вважають, що краще, поступившись, зберегти мир.

    Так з'являються 2 неконструктивні способи вирішення конфліктів.

Перший з них можна назвати «Виграє тільки дорослий (батьки)».

    Мотив дорослих, які вважають за краще цей спосіб, простий: якщо дати дитині робити те, що вона хоче, вона тільки так і буде чинити, не рахуючись з інтересами інших людей. Дорослий «пригнічує» дитину своєю перевагою в силі. І тим самим дає їй приклад якраз такої поведінки, яку він не хоче бачити у сина чи дочки.

    Іноді дорослі-переможці обирають іншу тактику: домагаються свого наполегливими вмовляннями. Висновок дитини: «Батьки все одно наполягатимуть на своєму, мої бажання нікого не цікавлять». В результаті вона постійно відчуває себе переможеним. І почуття це відбивається в її поведінці: вона може бути або агресивною, або пасивною. Поступово накопичуються образи, розвивається відчуженість.

Другий неконструктивний спосіб – «Виграє тільки дитина».

    Батьки вибирають цей спосіб за мотивами «все найкраще дітям», «аби не плакала», «мир за всяку ціну» і т. д. У цьому випадку в сім'ї вдається підтримувати атмосферу спокою і поступливості. Але навряд чи дитина зустрінеться з такою ж готовністю з боку інших дорослих і дітей. До того ж, у міру того як дитина росте, ростуть і її потреби. А у батьків накопичується невдоволення своєю вічною роллю покірних виконавців її бажань.

Існує також і конструктивний спосіб вирішення конфліктів. У ньому виграють обидва учасники - і дорослий і дитина. Алгоритм рішення включає в себе кілька кроків:

1. Прояснення конфліктної ситуації.

2. Збір пропозицій.

3. Оцінка пропозицій і вибір найбільш прийнятної.

4. Деталізація рішення.

5. Виконання рішення, перевірка.

Перший крок - прояснення ситуації.

    Дорослий активно слухає дитину, намагаючись зрозуміти її почуття, мотиви, труднощі. При цьому важливо починати саме з вислуховування дитини. Якщо вона переконається, що її чують, тоді зможе вислухати і вас, а потім перейти до спільного пошуку рішення.

    Також, коли дорослий починає слухати і розуміти почуття дитини, напруга емоцій значно знижується. І тоді стає можливим прийняти позицію «супротивника» до розгляду.

    Вислухавши дитину, потрібно повідомити їй і про свої почуття і бажання. Але зробити це у формі «я-повідомленні» замість «ти-висловлювання». Наприклад: «Я втомлююся на роботі і хотіла б, щоб мені не доводилося гуляти ввечері з твоєю собакою» (замість «Ти завжди перекладаєш свої обов'язки на інших»).

Другий крок - збір пропозицій.

    Починається він з питань: «Як нам вчинити в цій ситуації?», «Що можна зробити?»

    Важливо, щоб дитина сама пропонував варіанти рішень. Дорослий висловлює свої міркування. При цьому збираються всі пропозиції,навіть якщо вони на перший погляд не надто прийнятні.

Третій крок - оцінка пропозицій і вибір найбільш прийнятного.

    Це дуже важливий етап. Доброзичливо обговорюються і враховуються всі думки, без роздратування і образ. І поступово у дітей виробляється звичка вирішення конфліктів мирним шляхом. Коли в обговоренні бере участь кілька сторін, найбільш прийнятним вважається пропозиція, яка влаштовує всіх учасників.

    Як бути, якщо таке рішення не знаходиться? Зазвичай при такому способі вирішення проблем в учасниках пробуджується творчий підхід і готовність йти назустріч один одному. Але ж дитина може запропонувати просто неприйнятне рішення. Тоді потрібно виходити з реальної оцінки ситуації. Якщо пропозиція дитини небезпечно для життя і здоров'я, необхідно зупинити її. Іноді ж ми наполягаємо на своєму тільки з принципу, а реальної загрози при цьому немає.

Крок четвертий - деталізація прийнятого рішення.

    Необхідно уточнити, як воно буде виконуватися. Наприклад, вирішено: син сам буде піклуватися про годування свого собаки. Що для цього знадобиться? Можливо, доведеться виділяти йому регулярно якусь суму для покупки корму, вітамінних добавок і т. д. Або навчити елементарним навичкам готування (показати, як зварити, змішати і т. д.). Домовитися про те, що собачий посуд він також буде мити сам. Прикріпити на видному місці нагадування про години годування і т. д.

П'ятий крок - виконання, перевірка.

    Не виключено, що не все піде так, як ви очікуєте. Через якийсь час варто запитати у дитини, чи не потрібна їй якась допомога?

Як бути, якщо конфліктують брати і сестри?

    У більшості випадків варто надати дітям можливість самим розібратися в подіях. Надішліть їм приблизно таке «я-повідомлення»: «Мені не подобається, коли в нашому будинку кричать один на одного». Або: «Мені здається, мої діти здатні самі розібратися у своєму спорі».

    Якщо ж пристрасті зайшли занадто далеко, тоді дорослому доведеться взяти на себе роль посередника у вирішенні конфлікту. Можна в такому випадку використовувати той же алгоритм і ті ж прийоми, що і в конфлікті «дорослий – дитина».

КВІТЕНЬ

Розвиток допитливості дітей

Всім нам хочеться, щоб наші діти були кмітливими, допитливими, догадливими, передбачливими, дотепними, тобто, розумними. Розумний той, хто вміє мислити. Що значить мислити? Хіба не народжуємося ми вже розумними або «не дуже»? Так, ми народжуємося з різними схильностями, в тому числі і до розумової діяльності. Але розумною легше вирости тій дитини, якій допомогли навчитися мислити, ніж тій, яка організовувала своє мислення сама.

Світ, в який приходить дитина, багатий і різноманітний. Щоб жити в ньому, маляті необхідно розібратися у властивостях, якостях предметів, в їх призначенні, в просторових і часових відносинах, явищах навколишньої дійсності. Йому потрібні знання, які допоможуть ознайомитися з доступними його розумінню суспільними явищами, з трудовою діяльністю людини.

Дослідження педагогів і психологів свідчать про те, що дошкільнята здатні не лише усвідомлювати окремі факти дійсності, а й пояснювати їх. Особливу роль в цьому відіграють дорослі (батьки, вихователі), які під час ігор та розвиваючих занять з дітьми спонукають дитину до осмисленого виконання дій, самостійного пошуку; розвивають вміння запитувати, міркувати, спростовувати, відстоювати свою точку зору; впливають на дитячу ініціативу, творчу та пізнавальну активність.

Пізнавальна активність або допитливість дитини характеризується як активне прагнення до пізнання навколишнього світу, пошук способів задоволення жаги до знань і формується до п’яти-шести років. Якщо ми не навчимо дитину мислити в цей період, то вчити її цьому в школі буде вже менш ефективно, тому що втрачений безповоротно найбільш сприятливий період для розвитку її мислення.

У дошкільному віці провідним видом діяльності є гра. Немає потреби доводити, що граючись, дитина вчиться, і що у грі за кілька хвилин вона засвоїть стільки, що іншим способом не вивчить і за годину. Дітям подобається, коли дорослі приймають участь в їхніх іграх. Коли вони відчувають себе на рівні з дорослими, їхня поведінка стає більш серйозною і осмисленою. Ігрові ситуації розкріпачують дитину, дозволяють їй відчути себе особистістю зі своєю думкою і життєвою позицією, дають їй впевненість у тому, що її проблеми і переживання варті уваги і обговорення, розвивають в неї спостережливість до всього що відбувається.

У які ж ігри потрібно гратися з малюками, щоб сформувати у них стійкий пізнавальний інтерес до навколишнього світу? Пропонуємо приділити увагу декільком напрямкам:

- навчальні та розвиваючі ігри,

- проблемно-пошукові ситуації,  

- дослідницькі ігри,

- ігри для розвитку творчого мислення.

НАВЧАЛЬНІ ТА РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ

У середньому і старшому дошкільному віці діти активно освоюють різні засоби і способи пізнання. Незамінними помічниками при цьому є дидактичні ігри різної тематики. Вони розширюють уявлення малюка про навколишній світ, навчають дитину спостерігати і виділяти характерні ознаки предметів (величину, форму, колір), сприяють формуванню дій порівняння, класифікації, пізнавання за описом, вміння здійснювати контрольно-перевірочні дії. Прикладами таких ігор можуть бути «Лабіринти», «Знайди пару», «Знайди відмінності», «Четвертий зайвий», «Коло, овал, квадрат» та ін.Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливим є світ дорослих: прагнення діяти, як дорослі, користуватися речами дорослих, вибудовувати «дорослі» стосунки. У цьому їм допомагає сюжетно-рольові ігри, в яких вони виступають як творці, сценаристи і режисери «дорослого» світу, подій, що відбуваються в ньому. Темами таких ігор можуть бути: «Магазин», «Перукарня», «Сім’я», «Лікарня», «Їдальня» тощо. Під час сюжетно-рольових ігор спонукайте дітей створювати з підручного матеріалу предмети, яких бракує для ігрового задуму. Використовуйте пластилін, папір, природний і непридатний матеріал, конструктор.

Особливе значення приділяйте роботі з художньою літературою, знайомству з книгою; намагайтеся прищепити любов до читання. Адже саме література допомагає дитині пізнавати світ, змушує задуматися про свої і чужі вчинки, виховує і вчить. Організуйте пальчиковий театр казок. Ігри по казках вчать дитину ставити себе на місце казкового героя, порівнювати і аналізувати, робити висновки і узагальнення. Діти із задоволенням інсценують казки, маючи можливість проявити свою творчість.Із власного досвіду знаю, що діти обожнюють ігри-мандрівки. Сюжети можна брати із знайомих дітям народних казок. Наприклад, отримавши «листа» від Колобка з проханням про порятунок, вирушайте в дорогу, переходячи від будиночку Зайця до будиночку Вовка, Ведмедя, Лисиці, допомагайте кожному з героїв виконати якесь завдання: викласти доріжку з геометричних фігур, відгадати загадку, скласти картки з малюнками у логічній послідовності тощо. У грі-мандрівці, наприклад до Африки, цікавим мотивом може стати «далека дорога», яку можна ускладнити стільцями, подушками, обручем  – діти у захваті долають перешкоди. Перебуваючи в постійному русі, дитина не думає про втому. Навчальний матеріал засвоюється ненав'язливо, сам собою.

Неоціненний внесок у розвиток пізнавальної активності й у виховання гуманних почуттів може внести «Куточок живої природи» у вашому домі. Організуйте для дітей живий куточок, в якому, наприклад, буде акваріум з живими рибками, кімнатні рослини, календар спостережень за погодою, скарбничка природного матеріалу. Щоб дитячий куточок природи приносив вам і вашим дітям радість, потрібно з великою відповідальністю поставитися до його створення. Обов'язково треба прочитати спеціальну літературу, вивчити умови утримання кожного вихованця, заздалегідь приготувати предмети для живого куточка. Вчіть дітей спостерігати і доглядати за домашніми тваринами і рослинами, тоді вони зможуть глибоко зрозуміти і по-справжньому полюбити живу природу, а значить і життя.

ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВІ СИТУАЦІЇ

Це відносно нова форма ігрової діяльності, продиктована сучасними вимогами до розвиваючого навчання. Сутність ігрової проблемно-пошукової ситуації полягає у створенні «перешкоди» або особливих умов, які не дозволять дитині звичним шляхом організувати власну діяльність, а змусять винаходити нові способи для вирішення нестандартних завдань, розглядати задані умови з кількох точок зору, висуваючи різні шляхи їх вирішення, розмірковуючи теоретично або діючи практично, аналізуючи кожен з них.

Особливу увагу приділяйте неправильним відповідям. Аналізуйте їх разом з дитиною, допомагайте їй зрозуміти свою помилку, підведіть до пошуку нового способу вирішення завдання. Заохочуйте пізнавальну активність дитини, підтримуйте її емоційний настрій, інтерес до знань  - це дозволяє дитині правильно реагувати на невдачу, не боятися висловлювати свою думку.

Використання ігрових проблемно-практичних ситуацій в пізнавальному процесі не повинно бути випадковим. Кожна проблемно-практична ситуація має своє місце і час: певний період вивчення тих чи інших тем, коли діти вже придбали необхідні знання та оволоділи потрібними способами діяльності і можуть перенести їх в нестандартні ситуації, використовувати при вирішенні практичних колізій, відмовляючись від репродуктивної діяльності.

Приклади використання проблемних ситуацій у навчальному процесі.

Знайомство з навколишнім світом. Екологія.

Діти пішли до лісу і заблукали, вже темніє, і вони не можуть знайти дороги додому.
З настанням осені деякі птахи відлітають у теплі краї, а деякі залишаються. Чому?
Як хліб на стіл «прийшов»?
Чому неїстівні гриби не можна знищувати?
Якби не було води, повітря, сонця. Що сталося б тоді? Тощо.

Математика.

Як дізнатися, що одних предметів більше, ніж інших? Як зрівняти множини?
Як можна отримати на тарілці 6 яблук, якщо їх поки тільки 5?
Скільки потрібно взяти паличок, щоб «побудувати» будинок для казкового героя?
Для занять фізкультурою потрібно вишикуватися за зростом. Як це зробити?
Як визначити рівність сторін квадратів? (виготовити мірку).
Бабуся попросила Дашу сходити до магазину. Поясніть дівчинці, куди їй потрібно йти (орієнтування в просторі).
Мама попросила накрити стіл до чаю. Скільки приборів треба поставити. Тощо.

Образотворча діяльність, ручна праця, конструювання.

Малюючи ілюстрацію до казки, потрібно показати, що головний її герой - зайчик. Що потрібно зробити, щоб усі зрозуміли, хто головний герой казки?
Для аплікації потрібно приготувати кілька деталей однакової форми. Як це зробити швидко і акуратно?
Для зображення акваріума з рибками дитина отримує квадрат блакитного паперу. Які потрібно вибрати олівці, щоб рибки «не загубилися» у «воді»?
При ліпленні собачки поставте перед дитиною проблему: як показати, що собачка подає лапу, гавкає, біжить.
При конструюванні будівель можна запропонувати дитині прикрасити прилеглу територію.
Необхідно «побудувати» міст такої конструкції, щоб під ним міг проплисти корабель.
Зобразити листя влітку, восени, навесні і т.п.

Художня література, розвиток мовлення.

Після прочитання твору, запропонувати поміркувати, а як би ти вчинив на місці літературного персонажу.
Запропонувати придумати свій кінець казки.
Запропонувати дитині «стати» ілюстратором, але намалювати ілюстрацію словами.
Запропонувати стати поетом і придумати рими для вірша.
Запропонувати уважно розглянути картину, запам'ятати і розповісти по пам'яті молодшому братові, що бачив.
Запропонувати розпитати друзів, чи знають вони цей літературний твір, про що він.
Як прочитати вірш, щоб глядачі зрозуміли, що хотів передати автор.

Проблемні ситуації для дошкільнят можна створювати не тільки на предметному навчальному матеріалі. Виховання спритності, конструктивності, гнучкості мислення успішно досягається при вирішенні побутових або ситуаційних завдань. Наприклад.

Ситуації у транспорті.

Ти з батьками їдеш в автобусі. Вони зійшли, а ти не встиг. Що ти будеш робити? Чому?
Батьки сіли в поїзд, а ти залишився. Що ти будеш робити? Чому?

Ситуації з вогнем.

У квартирі пожежа. Що ти будеш робити?
Дим в квартирі. Твої дії.

Ситуації з водою.

Бачиш, що хтось тоне. Як вчиниш?
У квартирі прорвало кран. Ти один вдома. Як вчиниш спочатку, як потім?

У підсумку, можна зробити висновки:
1. Можливо і потрібно навчити дітей правильно, організовано мислити.
2. Дитині цікавіше мислити, ніж запам'ятовувати.
3. Інформація, яка знайдена у процесі мислення, стає знанням, включаючись в причинно-наслідкові зв'язки у свідомості, тоді як інформація, що запам’ятовується, часто залишається нейтральною, яку неможливо витягти з пам'яті в потрібний момент.
4. Процес мислення - пошук і відкриття нового при вирішенні проблемної ситуації. Без проблемної ситуації немає мислення.
5. Питання «Чому?», «Як ти вважаєш?», «З якою метою?», «Через що?», «Як зробити?» - проблемні - вони спрямовані на розвиток мислення.
6. Питання «Де?», «Що?», «Коли?», «Який?», «Скільки?» контролюють пам'ять.
7. Нікого не можна змусити мислити, нікому не можна заборонити мислити. Мислення вільне і самостійне.

ДОСЛІДНИЦЬКІ ІГРИ

Найпопулярнішим методом дослідження є спостереження. Цей метод застосовується в більшості наук і часто використовується у повсякденному житті. Щоб спостерігати, треба володіти спостережливістю, яку називають сестрою уважності. Можна сказати, що спостережливість - це сплав уважності і мислення.

Чому дитина з власної ініціативи помічає в предметі якісь нові сторони і специфічні особливості? ЇЇ сприйняття і увага носять аналітичний характер - вона не просто фіксує об'єкт, вона аналізує його, порівнює, оцінює, знаходить спільне з іншими.

Для розвитку спостережливості і уваги можна використовувати наступні вправи:

«Чарівний мішечок» (Покладіть в мішечок різні предмети, знайомі іграшки, запропонуйте назвати їх по пам'яті. Якщо дітей двоє і більше, організуйте змагання: хто більше згадає).
«Знайди однакові предмети» (використовуйте набір парних картинок).
«Підбери фігуру» (Пошук геометричних фігур за формою, кольором, орнаментом).
«Що художник намалював неправильно?» (Малюнки з помилками) і т. п.

   

Організуйте спостереження на прогулянці (сезонні зміни в живій і неживій природі, праця людей, погодні явища, життя тваринного світу); в живому куточку (розвиток кімнатних рослин, город на вікні, акваріумні рибки), праця людей різних професій (екскурсії).

Найважливішим методом дослідження вважається експеримент. Він використовується практично у всіх науках. Експеримент передбачає проведення практичних дій з метою поглибити уявлення дітей про живу і неживу природу, має за мету вчити самостійно проводити дослідження, добиватися результатів, міркувати, відстоювати свою думку, узагальнювати результати дослідів.

Експерименти бувають уявні і реальні. До уявних відносяться, наприклад, такі види:
Що можна зробити зі шматка паперу?
Що буде, якщо всі стануть вищі зростом?
На яку тварину схожа хмара? Тощо.

Але найцікавіші експерименти - реальні досліди з реальними предметами та їх властивостями. Наприклад.

Наші органи чуття: із закритими очима діти визначають предмети на дотик, по запаху, на смак і т.п.
Властивості води: прозорість, смак, запах, три фізичних стани, плинність і т.д.
Властивості піску і глини.
Змішування фарб, отримання нових кольорів і відтінків.
Властивості паперу, його види.
Що потрібно рослині для життя.
Спостереження за етапами розвитку рослини.
Спостереження за сезонними змінами в природі, фіксування змін в календарі природи.
Один або разом (запропонувати порівняти якість і швидкість збирання однієї людини або групи дітей).
Уміння володіти собою (способи поліпшення настрою собі та іншим).

Наведу приклад експерименту «Як вода зникає». Розкладіть разом з дітьми різні предмети: губку, газету, шматок тканини, поліетилен, блюдце. Акуратно ложкою поливайте їх водою. Відзначте, які предмети вбирають воду, які ні; які предмети вбирають воду краще. Налийте воду в блюдце, відзначте рівень води фломастером, залиште на кілька днів, відзначте новий рівень. Прийдіть до висновку, що вода не могла вбратися, вона «полетіла» в повітря у вигляді маленьких частинок (випарувалася).

 

 

 

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Мінливість сучасного світу вимагає від нас швидкого орієнтування в ньому, навчання і винахідливості. Це стосується не тільки професійної або наукової діяльності, а й побутового життя.
Як навчити дітей повноцінно жити в динамічному, швидко змінюваному світі? Рішення сучасних завдань все більше вимагає не вузькоспеціального, а системного підходу, вміння бачити і проблему в цілому, і віддалені наслідки своїх дій.
Багаторічний дослідницький досвід показав, що дитина, опанувавши основними розумовими операціями по створенню творчого продукту, успішно адаптується до школи незалежно від системи навчання. Вона вміє і хоче вчитися. У неї високий рівень пізнавальної активності, розвинена уява.
У дитинстві творчий процес більшою мірою виражається в іграх, мовній і образотворчій діяльності. Ігри дітей або прагнення до вигадок - це творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності. При вирішенні творчих завдань велику роль відіграє вміння використовувати ознаки об'єкту – це сприяє розвитку уяви і є першим кроком у формуванні творчих здібностей людини.

Пропонуємо наступні види творчих завдань: "Спільний малюнок", "Придумай казку", "Придумай назву», «Ласкаві кроки" (роблячи крок, дитина говорить своєму товаришеві ласкаве слово), «Чарівний стілець» (тому, хто сів на чарівний стілець, всі інші говорять компліменти), «Мій смішний портрет», «Вгадай, хто я?» (елементи пантоміми), «Життя речей» (діти складають історії про речі), «Творимо небилиці» (про казкових персонажів), «Найстрашніший страх» (діти малюють свій страх і позбавляються нього) і багато іншого.

Під час проведення ігор обов'язково використовуйте позитивну оцінку, що сприяє формуванню стійкого інтересу до будь-якого виду діяльності.

ТРЕНІНГИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тренінг для батьків «Виховання дітей – наша спільна справа»

Мета: згуртування батьків та вихователів садочку, розвиток взаємоповаги, взаємодопомоги, щирості та відкритості, вміння слухати та висловлювати власну думку; сприяння покращенню методів виховання дітей та вдосконаленню роботи ДНЗ шляхом згуртування батьків з педагогічним колективом садочку.
Матеріал: ватмани, олівці, маркери, бланки, радіо, музика для релаксації, дошка для правил роботи в групі, ножиці, клей, ручки, мішок з різнокольоровими фішками.

Хід роботи

Вступне слово психолога.

Вправа 1. «Малюнок на тему «Моє ім’я»
Мета: знайомство учасників, зняття емоційного напруження, позитивне налаштування на заняття.
Матеріали: кольорові олівці, аркуші паперу.
Опис: учасникам пропонується подумати і намалювати своє ім’я, у вигляді символів, образів, з іншого боку аркуша написати свої очікування від роботи.
Обговорення:
• Що зображено на Вашому малюнку?
• Чому саме Ви вирішили зобразити…?

Вправа 2. «Правила роботи в групі»
Психолог пропонує перелік правил поводження в групі :
• активність;
• щирість;
• слухати і чути;
• говорити від свого імені і не перебивати;
• правило «вимкненого мобільника»
• безоціночність суджень.

Вправа 3. – руханка «Ураган»
Мета: створення позитивного настрою, зняття напруження.
Психолог пропонує учасникам помінятися місцями за таким принципом: він називає якість, дію, уміння, які можуть бути притаманні учасникам групи.
– поміняйтеся місцями ті, хто любить морозиво;
– поміняйтеся місцями ті, хто співає у душі;
– поміняйтеся місцями ті, хто прийшов сьогодні у спідницях;
– поміняйтеся місцями ті хто прийшов сьогодні у штанах;
– поміняйтеся місцями ті, робить ранкову гімнастику;
– поміняйтеся місцями ті, у кого є домашні тварини;
– поміняйтеся місцями ті, хто любить танцювати;
– поміняйтеся місцями ті, хто грає на гітарі;
– поміняйтеся місцями ті, хто годував цією зимою птахів;
– поміняйтеся місцями ті, хто любить кінокомедії;
– поміняйтеся місцями ті, хто вирощує квіти;
– поміняйтеся місцями ті, хто любить сніг;
– поміняйтеся місцями ті, хто прийшов у школу у хорошому настрої;
– поміняйтеся місцями ті хто любить сидіти у соціальних мережах;
– поміняйтеся місцями ті, у кого сині очі;
– поміняйтеся місцями ті, у кого хороше почуття гумору.

Вправа 4. «Колаж»
Батькам роздаються ватмани, олівці, маркери, журнали і т. д. Батьки об’єднуються у групи за допомогою різнокольорових фішок. Вони мають створити колаж на тему «Дитячий садочок моєї мрії». У колажі можуть висвітлюватися будь які питання і теми, які стосуються роботи КДНЗ.
Представлення робіт, обговорення.

Вправа 5. «Атоми і молекули»
Мета: Створення атмосфери єдності, підвищення позитивного настрою.
Опис: інструкція учасникам: «Уявімо собі, що всі ми атоми. Атоми постійно рухаються і об’єднуються в молекули. Число атомів у молекулі може бути різне, воно визначається тим, яке число я назву. Ми всі зараз почнемо швидко рухатися під музику, і я буду говорити, наприклад, три. І тоді атоми повинні об’єднатися в молекули по три атома в кожен».
Обговорення: пропонується поставити наступні запитання:
• Як ви себе почуваєте?
• Чи всі з’єдналися з тими, з ким хотіли?

Вправа 6. «Хочу, можу, буду»
Батьки об’єднуються у групи за допомогою різнокольорових фішок. Кожній групі роздаються бланки, які потрібно заповнити, відповідаючи на запитання
Хочу від вихователів
Можу дати вихователям
Буду для вихователів
У першому стовпчику варто відповісти на запитання: «Що я хочу від вихователів?» — чого очікую, якого ставлення вихователів до себе та до своїх дітей прагну, якими хочу бачити вихователів ДНЗ тощо.
У другому стовпчику учасники вказують, яку допомогу вони особисто можуть надативихователям, аби вони були саме такими, якими батьки хочуть їх бачити.
В останньому стовпчику учасники дають оцінку власному професійному та особистісному потенціалу, відповідаючи на запитання: «Чим я вже можу і буду допомагати вихователям?».

Вправа «Прислів’я»
Мета: розвивати вміння діяти в команді, узгоджувати свої дії з діями інших дітей, зняти емоційне напруження.
Опис: Група об’єднується в підгрупи.
Інструкція: «Зараз у кожної з підгруп буде час на самостійну роботу, протягом якого вам слід вибрати прислів’я або приказку і придумати, як ви можете всі разом її зобразити. Зробити це треба без слів, невербально, можна використовувати дії. У зображенні повинні брати участь всі члени підгрупи. Після десятихвилинної підготовки одна група покаже те, що вона зробила, а інша буде дивитися і постарається зрозуміти, що зображено, і навпаки».

Вправа 3. «Рішення важливих запитань»
Мета; Формувати вміння висловлюва­ти особисту думку з даного питання.
Хід проведення
Батькам роздаються ручки та аркуші паперу. Вони анонімно записують на папері запитання, пропозиції, претензії, питання, що хвилюють і. т.д. (все що стосується роботи ДНЗ окрім особистих тем). Запитання можуть бути адресовані будь кому із адміністрації та робітників ДНЗ. Всі аркуші збираються у конверт потім питання обговорюються.

Завершення роботи:
• Чи здійснились ваші очікування? Поділіться враженнями від тренінгу, чи був він для вас корисним? Чим саме?

Завершити нашу роботу хочу притчею:
Одного разу людині пощастило побачити Бога. Намагаючись дізнатися найважливіше, чоловік попросив: «Господи, я б хотів побачити Рай і Пекло».
Господь узяв людину за руку і підвів його до двох дверей. Відкривши одну, вони побачили великий круглий стіл з величезною чашею в центрі.
Чаша була наповнена їжею, яка пахла настільки апетитно, що змушувала рот наповнюватися слиною.
Навколо столу сиділи люди – здавалося, що вони були знесилені, хворі або вмирали від голоду. У кожного до руки була прикріплена ложка з довжелезною ручкою. Вони легко могли дістати їжу, але не могли піднести ложку до рота. Їх нещастя просто вражало.
– Щойно ти бачив Пекло, – сказав Господь.
Вони підійшли до других дверей. Відкривши їх, вони побачили такий же круглий величезний стіл, таку ж велику чашу, наповнену смачною їжею. І навіть у людей навколо столу були точно такі ж ложки. Але всі виглядали задоволеними, ситими і щасливими.
– Я не розумію, – сказав чоловік.
– Це просто, – відповів Господь. – Ці навчилися годувати одне одного. Ті ж думають тільки про себе.
Пекло і Рай влаштовані однаково. Різниця – всередині нас.

Отже, якщо і ми з вами будемо допомагати один одному виховувати і навчати наших дітей, то лише тоді матимемо результат.

 

 

Тренінг для батьків
«Безпека в інтернеті»

Мета: познайомити батьків з небезпеками, які можуть чекати на дітей при користуванні Інтернетом, показати також переваги Інтернуту. Та як можна контролювати користування дітьми Інтернетом. Познайомити батьківз правилами спілкування в Інтернет, з небезпечними кібертехнологіями, з якими можуть зустрітися їх діти, працюючи в Інтернеті. Створити колаж на тему «Безпека дітей в інтернеті»

Хід тренінгу

Вступне слово вчителя: ознайомлення з темою заходу, метою:
Цей тренінг проводиться в рамках всеукраїнської програми «Безпека дітей в Інтернеті». Також для підтримки програми розроблений веб-ресурс «Онляндія» ( www.onlandia.org.ua ), на якому представлені матеріали для дітей, їх батьків і вчителів — інтерактивні сценарії, короткі тести, готові плани уроків, — завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. На сайті пропонується зрозуміла, застосована на практиці інформація по Інтернет-безпеці, вивчивши яку, навіть починаючі користувачі зможуть ефективно використовувати ресурси мережі і захистити себе від небажаного контенту.

Вправа 1: Правила

Мета: забезпечити конструктивну атмосферу для роботи групи
Метод: обговорення в групі
Теоретична інформація:
Перший крок в організації роботи тренінгової групи у відповідності з принципами проведення тренінгів – прийняття та засвоєння правил роботи. На початку тренінгу рекомендується разом з учасниками самостійно визначити та обґрунтувати правила і протягом усієї роботи їх дотримуватися.
Існує багато можливостей для розробки правил або визначення рамок роботи для групи. Це гарна можливість знайти шляхи до продуктивної співпраці та пізнати одне одного. Під час роботи над правилами створюються умови для кращого визнання власних потреб та особистих відмінностей.

Правила можуть бути такими:

• приходити вчасно;
• вимкнути мобільні телефони;
• правило «тут і зараз»;
• правило «піднятої руки»;
• правило добровільної активності;
• говорити по черзі й коротко;
• не критикувати;
• бути толерантними;
• дотримуватись конфіденційності;
• правило «вільної ноги».

Вправа 2: Знайомство (гра «Розбірка імені твого»)

Мета: знайомство учасників для створення комфортної атмосфери для роботи, представити можливість самопрезентації
Метод: індивідуальна робота
Теоретична інформація:
Учасникам пропонується записати по буквам своє ім’я та підібрати слово що їх характеризує, на кожну із букв свого імені. Після чого кожний називає свлє ім’я та характеристику, яку їм вдалось підібрати.

Тренер демонструє завдання на прикладі свого імені:

С - самокритична
В- відповідальна
І - ігрива
Т - талановита
Л - лагідна
А - активна
Н - незалежна
А - акуратна

Обговорення:
Кому хотілось би додати інші характеристики, які вам дуже підходять, але вони не починаються на букви що входять до вашого ім’я?
Спілкуючись і Інтернеті, люди складають свою думку про інших користувачів Інтернету по тій інформації, що вони виклали про себе особисто. Але не завжи можна вірити тому що ми бачимо в інтернеті, і не завжди та інформація, яку про себе викладають є правдивою. Самец е і є

Вправа 3: Очікування (гра «Гаряча картопля»)

Мета: визначити очікування учасників від тренінгу
Метод: метод гри, обговорення в колі
Опис вправи:
Роль «гарячої картоплі» у цій вправі виконує невеличка м’яка іграшка, яку передають (або кидають) учасники один одному. Той, хто її спіймав розповідає про свої очікування, починаючи з фрази: «Від сьогоднішнього тренінгу я очікую…». Далі він кидає іграшку наступному з учасників.
(Важливо, щоб учасники проговорювали всю фразу: «Від сьогоднішнього тренінгу я очікую…»)

Перегляд блоку відео пов’язаних з безпекою дітей в інтернеті
Обговорення проблеми безпеки дітей в інтернеті

ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.

ЩО РОБЛЯТЬ ПІДЛІТКИ ОН-ЛАЙН

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих.

Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Вправа 4: Гра «Хто більше?»

Яку Інтернет-термінологію ви знаєте?

• По черзі „через одного” батьки поділяються на дві групи:
«Вконтакті» знаходяться в одній стороні, а «Однокласники» - в іншій.
• Кожній з команд видається маркер та лист формату А4.
• Тренер пропонує командам написати за 3 хвилини якомога більше Інтернет-термінологій, тобто все, що пов’язано з Інтернетом. Але назви сайтів писати не можна.
Наприклад: спам, комунікації, вірус, друзі, сайт, пошта та інші.
• Далі кожна з команд називає одне слово по черзі. Якщо в іншій команді воно є, обидві групи закреслюють слово.
• Перемагає той, в кого найбільша кількість незакреслених слів.

Знайомство з новою інтернет-термінологією.
Буллінг - в перекладі з англійської означає травлю, залякування.
Буллінг можна вважати різновидом насильства, тому існує декілька різновидів буллінга. Це:

• буллінг у школі;
• буллінг на робті;
• буллінг в армії («дідовщина»);
• кібербуллинг (насильство в інформаційному просторі).

Звісно, прояви буллінга можна спостерігати і в інших більш-менш організованих коллективах.

Тро́лінг (від англ. trolling) — розміщення в Інтернеті (на форумах, у групах новин Usenet, у вікі-проектах та ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками, образи, війну редагувань, марнослів'я тощо.

Тролінг є грубим порушенням мережевого етикету (нетикету).

В інтернет-термінології, «троль» — це людина, яка розміщує брутальні або провокаційні повідомлення в Інтернеті, наприклад, у дискусійних форумах, перешкоджає обговоренню або ображає його учасників. Слово «тролінг» може характеризувати одне конкретне повідомлення, або розміщення таких повідомлень загалом. Поняття «тролінг» також використовується, щоб описати діяльність тролів взагалі.

Найхарактернішою рисою тролінгу є те, що його постійна кінцева мета — привернути увагу до власної персони. Троль хоче відчувати свою значущість і популярність, справити незабутнє враження, і для цього застосовує будь-які засоби. Існує думка, що це люди, які страждають комплексом меншовартості, розчаровані чи стомлені повсякденною рутиною. Але слід пам'ятати, що крім цілком суб'єктивних проявів тролінг взято на озброєння бійцями інформаційних воєн. У цьому випадку мета застосування тролінгу — це, зокрема, відвернення уваги від гострих тем і переведення конструктивного обговорення в перепалку, а також один із методів нападу шляхом агресивного вкидання наклепу, компромату, чуток тощо.

У наш час серйозної відповідальності за тролінг як явище нема. Єдине, чим можна боротися з інтернет-тролями — ігнорування, або ж введення на даному інтернет-ресурсі певних обмежень на IP-адресу комп'ютера.

Фішинг – вид шахрайства, метою якого э «виманювання» персональних даних, будь-якими способами.

Кібергрумінг - входження в довіру дитини, з метою використання її в скксуальних цілях.

Саме через це є небезпечним знайомство і анонімність в інтернеті.

Вправа 5: ФОРУМ-ТЕАТР «Небезпека в Інтернеті»

Мета: усвідомити проблему і сформувати ставлення людини до негативного явища, здобути навички пошуку шляхів для вирішення проблеми з використанням власного досвіду та досвіду інших людей, примусити людину задуматися над тим, які пастки її підстерігають в мережі Інтернет, покращує навики поведінки в типових ситуаціях
Метод: метод гри, обговорення в колі
Опис вправи:
Ведучий форум-театру – Фасілітатор (джокер) перед початком вистави знайомить учасників із проблемою, яку висвітлюватиме вистава, відбирає на добровільній основі учасників спектаклю та роздає їм заздалегідь заготовлені слова.
Далі розігруються міні-уявлення з 2-4 мізансценами, може бути і одна, в яких яскраво показані реальні небезпечні ситуації, у які можна потрапити в Інтернет. У фінальній частині мізансцена уривається "стоп кадром", і глядачам пропонується зрадити ситуацію так, щоб надалі не відбулося негативу, або навіть трагедії.

Шляхом інтерактивного опитування аудиторії фасілітатор з’ясовує рівень усвідомлення групою учасників проблеми та її наслідків для людини; за необхідності, структурує кілька проблем, проговорюючи їх. З’ясовується, хто саме потерпає у змальованій ситуації, а хто свідомо чи ні становиться пригноблювачем.
Учасники спектаклю форум-театру програють ролі, тим самим намагаючись зрадити існуюче положення справ, навчаючись при цьому навичкам поведінки в стресових ситуаціях, а так само умінням ухвалювати правильні рішення в складних життєвих ситуаціях.
Таким чином, учасники тренінгів залучаються до спектаклю, їм дається можливість виступити як в ролі спостерігачів, так і акторів.

Сценарій «Небезпека в Інтернеті»

Дві подруги: Оля і Катя.
Катя: - Олю, ти не уявляєш собі, як мені пощастило. Я тільки що стала мільйонером!!!
Оля: - Як? Що ти таке вигадала?
Катя: - Та ні, це не вигадки. Ось, дивись. Це повідомлення я щойно отримала на свою електронну пошту.
Оля (читає): - „Доброго дня, маємо честь привітати Вас з перемогою у щорічній Британській лотереї на честь королеви Єлизавети. Ви отримали 1 000 000 євро. Для того, щоб отримати винагороду, надішліть нам тільки свої паспортні данні, ідентифікаційний код та повну домашню адресу. Покваптеся, у Вас є три доби на відповідь. В іншому разі, Ваш приз переходить наступному учаснику.
З повагою, Джон Сміт”
(здивовано): - Оце так!... А як ти дізналася про цю лотерею, і що треба було зробити для участі?
Катя (посміхаючись): - Та нічого, це фортуна. Мабуть моя електронна адреса якось попала до розіграшу, чи ще щось. Та це не головне. Зараз треба не гаяти часу і терміново відправити необхідні дані. Але є одна проблема: у мене ще немає паспорту. Що ж робити?
Оля: - Я знаю вихід. Давай надішлемо паспортні дані твоєї матусі, організатори лотереї все одно не знають твоє ім’я.
Катя (радісно): - Олю, ти геній!
Звучить „СТОП”
Фасілітатор обговорює з глядачами проблему, пропонує уявити, що може трапитися далі, та чи можливо змінити сцену так, щоб Катя не потрапила у скрутну ситуацію. За бажанням, глядачі „переграють” сцену, змінюючи її на краще.

Вправа 6: Створення колажу

Мета: виявити, наскільки актуальна тема безпеки дітей в Інтернеті
Метод: індивідуальна робота, обговорення в групі
Опис вправи: Учасникам пропонують зробити колаж на тему: «Безпека дітей в інтернеті», де вказати основні правила безпеки в інтернеті.

Вправа 7: «Подарунки на прощання»

Мета : підвести підсумки тренінгу та отримати зворотній зв’язок.
Метод: індивідуальна робота, обговорення в групі
Опис вправи:

1.    Учасники сидять колом. Тренер/тренерка дякує групі за проведений разом час і пропонує від себе подарунки – «Думки мудрих людей». Для цього кожен учасник/учасниця має витягнути самостійно свій «подарунок» – невеличкий аркуш паперу з висловом (надрукована інформація міститься зі зворотного боку, тому учасниця не бачить що витягає). Останній аркушик тренер бере собі.
2. Тренер/тренерка пропонує групі обдумати отриманий вислів та прив’язати його до теми сьогоднішнього тренінгу.
3. Проходить обговорення, де присутні висловлюють своє власне бачення надрукованого вислову, роблять узагальнення отриманої інформації на тренінгу, висловлюють свої погляди.

 

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Консультація для батьків
«Нетрадиційні техніки роботи з папером»

Розвивати творчість дітей можна різними шляхами, в тому числі з допомогою роботи з різними матеріалами, наприклад, із папером. Техніка роботи з папером може бути різною: обрывная і вырезная, об'ємна аплікація, мозаїка, вироби в стилі орігамі, створення різних обсягів з використанням техніки паперо-пластики, бумагокручения, торцювання на пластиліні.

Так, папероскручування заснована на умінні скручувати смужки паперу різної ширини і довжини, видозмінювати їх форму і складати з отриманих деталей об'ємні і площинні композиції. У процесі занять бумагокручением можна використовувати двосторонній папір для орігамі чи кольорову для принтера, а також різнокольорові серветки Заняття у процесі використання нетрадиційних технік роботи з папером:

- підвищують сенсорну чутливість, тобто формують більш тонке сприйняття форми, фактури, кольору, об'єму;

- розвивають уяву, просторове мислення;

- розвивають загальну ручну умілість, дрібну моторику, синхронізують роботу обох рук:

- формують уміння планувати роботу по реалізації задуму, передбачати результат і досягати її;

- вносять при необхідності корективи у початковий задум.

Але найважливіше і найцінніше полягає в тому, що папероскручування, поряд з іншими видами образотворчого мистецтва, розвиває дитину естетично. Діти вчаться бачити, відчувати, оцінювати і творити за законами краси. Дитина, що володіє різними способами перетворення матеріалів, може у своїй діяльності усвідомлено вибрати тип матеріалу та спосіб його перетворення в залежності від специфіки задуманої вироби і у відповідності з її призначенням, комбінувати матеріали, вибирати засоби для реалізації естетичних вимог до результату роботи.

Папероскручування

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: пляма, фактура, колір, об'єм.

Обладнання: серветки, цупкий кольоровий папір, клей ПВА.

Спосіб отримання зображення: дитина бере смужки серветок і скручує в невеликій джгутик, після чого приклеює на аркуш щільного паперу. Цей процес повторюється багато разів, поки дитина не заповнить весь простір аркуша.

Об'ємна аплікація з кольорового або білого паперу

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: силует, фактура, колір, об'єм.

Обладнання: двостороння кольорова і щільний білий папір, клей ПВА.

Спосіб отримання зображення: дитина відриває шматочки кольорового паперу, мне їх або скручує, після чого приклеює на аркуш щільного паперу. Роботу необхідно виконувати на великому аркуші паперу.

Паперова живопис

Вік: від 3 років.

Засоби виразності: фактура, пляма, колір, силует, ритм.

Обладнання: кисть, тонована цигарковий папір різних кольорів або серветки, клей - олівець, щільний білий папір.

Спосіб отримання зображення: дитина відриває від аркуша папір шматочки невеликого розміру. Потім малює клеєм те, що хоче зобразити, кладе шматочки паперів на клей. При цьому вони накладаються один на одного. Чим більше шарів утворюється, тим густіше виявиться колір. Перекриваючи один колір іншим, можна добиватися потрібного відтінку. Коли клей остаточно просохне, слід тонким фломастером домалювати деталі.

Об'ємна аплікація з паперових серветок, розфарбованих гуашшю

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: пляма, фактура, колір, об'єм, композиція.

Обладнання: білі серветки, цупкий кольоровий папір, клей ПВА, гуаш.

Спосіб отримання зображення: дитина скручує шматочки білих серветок в небольшиежгутики, після чого приклеює їх на аркуш щільного паперу. Процедура скручування повторюється, поки згорнутими джгутиками незаполнится простір зображуваного об'єкта. Тепер можна взяти гуаш і розфарбувати приклеєні серветки.

 

 

Консультація для батьків
Знайомимо дитину з природою

Ні для кого не секрет, що любов до природи формуються у дитини з дитинства. А проблема екології в сучасному світі стоїть на першому місці. Тому знайомити їх з навколишнім світом потрібно починати з самого раннього віку.

Природа оточує дитину завжди. Вона дає величезний запас знань, який може стати в нагоді йому в майбутньому. Звичайно, варто відзначити, що дорослий повинен бути для дитини не тільки наставником, а й особистим прикладом.

Починати знайомити з природою потрібно в безпосередній для дитини обстановці, щоб це не було для нього стресом: коли ви знаходитесь вдома або на прогулянці. Наприклад: Кішка вмиває лапкою свою мордочку або хлепче молочко. Батьки повинні самі помічати ці важливі для дитини маленькі деталі і показати, як треба спілкуватися з тваринами: приголубити, погодувати, погладити, випадково не образити. Дуже важливим моментом є використання художнього слова при залученні дитини з виділеним об'єктом. Наприклад, маленьких віршів і потішок:

1. Як у нашої кішки

Біленькі ніжки,

Плямочками спинка,

М'яка шерстинка!

Чорний хвіст пухнастий

З ниткою сріблястою!

Ходить кішка поруч,

Що ж кішці треба?

-" Няв, мур! У кицьки,

Немає сметанки в мисці!"

Т. Єфімова

2. У кота на лапках

Кігті цап-царапки.

Спинка вигнута дугою,

Розпушений хвіст трубою.

Зафырчал він: - Фыр, фыр, фыр!

Я забіяка з забіяк!

По-іншому не хочеться,

Виходжу я на полювання.

Ви дізнаєтеся тепер,

Хто тут самий страшний звір.

У мене на лапках,

Кігті цап-царапки!

Ст. Гвозев

Мама пестить кошеня, віддаючи йому любов, ніжність і це все повторить за вами ваш маленький малюк. Він з ніжність буде поводитися з ним, тому що так показав йому його найрідніша людина на Землі - мама.

Прогулюючись з дитиною парком, зверніть увагу на різноманітність квітів на клумбі і величність дерев. Як приємно відчувати аромат троянди, ніжність і бархатистість його пелюсток, і небезпека шипів. Скільки незрозумілих для малюка нових знань дає їй природа. Скільки незвіданих доріжок піднесе йому світ.

Варто зазначити, що природа чинить величезний вплив на розвиток у дитини психологічних, пізнавальних, мовленнєвих і т.д. особливостей. Вона викликає у дитини багато незабутніх вражень.

При знайомстві з неживою природою, потрібно звернути увагу на те, щоб не давати малюкові ні яких теоритических узагальнень. Дитина в ранньому віці все одно їх не зрозуміє. Краще дайте дитині можливість насолодитися моментом - скупатися в теплому водоймі або помацати холодну воду у джерелі. Це почуття радості дитина запам'ятає на все життя. Коли ми були маленькими, всі любили експериментувати. Проведіть досліди, але тільки так, щоб це не шкодило природі. Наприклад: «Що плаває, що тоне» або перетворення снігу, льоду у воду.

Дуже добре, якщо ви разом з малюком після отриманих вражень сядете малювати чи ліпити. Разом з ним ви висловите і закріпіть побачене. Він з нетерпінням буде чекати нової зустрічі з природою, здобувати знання, берегти природу, доглядати за нею.

Поступово батьки повинні ускладнювати зміст знань.

Увага! Поясніть малюкові правила безпеки при спілкуванні з природою. Обов'язково власною поведінкою і вчинками покажіть дитині, як дбайливо ставитися до представників тваринного світу та об'єктів неживої природи. Бережіть природу! Любіть її! Бажаю успіхів.

 

 

 

 

Консультація для батьків «Розглянемо картинку разом»

Чудовим матеріалом для розвитку мовлення служать картинки. Маленька дитина не відразу відрізняє реальний предмет від його барвистого зображення на картинці. Він відноситься до малюнка, як до іграшки, до речі: намагається взяти намальований м'ячик, вкусити яблуко.

Справжні предмети та іграшки сприймаються дітьми не тільки візуально, але і на дотик. Вони можуть їх потримати, провести з ними різні дії.

Картинка сама по собі менше привертає увагу малюка, і дорослому слід спершу самому привернути його увагу до намальованому зображенню.

Посадіть дитину перед собою на стілець і покажіть йому картинку. Тримайте її перед собою, а в лівій руці, відвівши її трохи назад. Тоді не доведеться заглядати на картинку зверху вниз і легше охопити поглядом і її, і дитину.

Ще краще зробити для картинки підставку. Для цього великий шматок щільного картону зігніть навпіл і поставте на стіл, як кришку. Щоб обидві половинки не розповзлися, з'єднайте їх тасьмою не більше 6-8 см, тоді підставка і картинка не стоять дуже похило.

Бесіди за картинками можна проводити за столом. Розглядаючи їх, запитуйте дитину про те, що на них зображено.

Враховуючи особливості дітей 3 року життя, для активізації їх розумової діяльності, уваги та відповідної реакції використовуйте серії картинок - лото за темами: «Одяг», «Меблі», «Посуд», «Іграшки», «Транспорт», «Птахи», «Тварини», «Овочі», «Фрукти».

Групуючи предмети за спільною ознакою, формуйте розуміння збірних іменників.

Розглядайте серії картинок «Тварини та їх дитинчата», закріплювати знання про домашніх та диких тварин.

Особливу увагу приділіть картинок, що зображують пори року. Гуляючи з дитиною, також звертайте його увагу на сезонні зміни в природі. Коментуйте: «Трава пожовкла. Птахи відлітають у теплі краї, тому що їм холодно. Але вони повернуться навесні. Ми будемо їх зустрічати». Необхідною умовою розумового розвитку дитини є тісний взаємозв'язок процесів розвитку мови і пізнання навколишнього світу.

Розглядайте сюжетні картинки «Хто що робить?». Знайомте дітей з професіями, з процесом праці та його результатом, з соціальною спрямованістю професій: лікар вилікував хворого; кухар зварив обід і т.п. При розгляданні картинок у дітей розвивається потреба висловлювати свої враження словом; уважно слухати дорослого; розповідати про зображеному.

За допомогою картинки збагачується словник дитини, активізується пам'ять, уяву і мислення дітей.

 

 

 

Консультація для батьків «Корисні та шкідливі звички»

Що лежить в основі правильного виховання? Як у дитини виховувати корисні звички? На ці питання можна відповісти словами відомого педагога - вихователя А. С. Макаренка:

«Хороше і правильне виховання досягається систематичним тренуванням і поступовим вправою позитивних навичок поведінки. Ніякі вчення і моралі у цій справі не допоможуть. Звички ж утворюються завдяки багаторазовим повторенням».

Звички можуть бути корисними і шкідливими. Основне і головне умова виховання позитивних звичок; - дотримання правильного режиму життя: режиму сну і неспання, режиму харчування, ігрової діяльності і т. д. До корисних звичок відноситься все, що пов'язано з дією, з ігровими моментами. Необхідно пам'ятати, що те, що важливо для одного етапу розвитку, може виявитися шкідливим для іншого. Діти народжуються без поганих звичок та схильностей. Поява ж шкідливих звичок слід віднести до недоліку виховних моментів. Від шкідливих звичок слід відучувати як можна раніше. Міцно закріплені рефлекси в подальшому важко, а іноді і просто неможливо погасити. Усувати їх треба не відразу, а систематично, терпляче. Іноді, при укорінених поганих звичках буває корисно змінити обстановку, перевезти дитину в іншу місцевість, оточити іншими людьми. Зрозуміло, така ломка життєвого укладу - крайня міра.

Що стосується корисних звичок, то батьки повинні домагатися не стільки бездоганного зміцнення кожної окремої звички, скільки розумного поєднання цілого ряду різних корисних звичок. Потрібно завжди пам'ятати про більш складних і віддалених цілях - моральному вихованні дитини, формування особистості в цілому.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

План проведення батьківських зборів
«Безпека дитини у ваших руках»

- Зробити запрошення батьків;

- Збори проходять у формі круглого столу;

- Виставити малюнки та поробки дітей.

Хід зборів:

Шановні батьки! Ми сьогодні з вами зібралися за круглим столом, в приємній атмосфері, щоб поговорити про поведінку дітей на наших вулицях. Ви напевно запитаєте, навіщо дітям пояснювати зайвий раз про безпеку поведінки на вулиці, якщо діти переходять дорогу під наглядом дорослого. Ви запитаєте, а чи не зарано дітей вчити ПДР в дошкільному закладі?

Ми з Вами повинні пам'ятати, що навчання ПДР процес тривалий. Вимагає багато уваги і терпіння з боку дорослих. Це сьогодні дитина скрізь з батьками за руку ходить, а завтра може опинитися один на дорозі.

Отже, друзі, давайте з вами сьогодні поговоримо на цю глобальну тему. Для того щоб наша робота принесла очікуваний результат, нам з вами доведеться зустрічатися не один раз. Хотілося Вам нагадати, що дітям недостатньо тільки теоретичні знання, але і важливу роль відіграє практика. Теорію ми разом з колегами забезпечимо в дитячому саду, але практика поза саду лягає на плечі батьків.

Зараз ми коротко розповімо, як проходить навчання з ПРАВИЛ дорожнього руху в нашій групі. Пропонуємо Вам подивитися, фоторепортаж нашого відкритого заняття з ПДР. Все, що діти дізнаються з наших занять, ми поміщаємо на стенд з ПДР.

Анкета для батьків.

Шановні батьки! Перед Вами лежать анкети з питаннями, я пропоную Вам заповнити анкету.

(Питання анкети і передбачувані відповіді.)

Питання: З якого віку потрібно прищеплювати знання дітей з ПРАВИЛ дорожнього руху?

Відповідь: з раннього.

Питання: чи варто тримати дитину за руку при переході вулиці?

Відповідь: Так, міцно за зап'ястя.

Питання: Які види пішохідних переходів повинен знати дитина?

Відповідь: Підземні і наземні переходи.

Питання: як і де переходити вулицю?

Відповідь: можна переходити Вулицю в тих місцях, де є лінії розмітки або покажчики переходу.

Питання: Що таке перехрестя?

Відповідь: Місце, де перетинаються дві вулиці

Питання: Де можна дітям кататися на велосипеді?

Відповідь: На дитячому майданчику, у дворі.

Питання: чи Можна дитині кататися на проїжджій частині?

Відповідь: Ні, існує велика ймовірність потрапити під колеса автомобіля.

Питання: Як повинен дорослий з дитиною входити і виходити з громадського транспорту?

Відповідь: При вході перший-дитина, за ним дорослий. При виході навпаки.

Питання: Як повинні поводитися дорослі з дітьми в очікуванні громадського транспорту?

Відповідь: Необхідно стояти далі від проїжджої частини, міцно тримаючи дитину за руку.

(Підбиття підсумків анкетування.)

 

 

 

 

Батьківські збори в середній групі на тему:
«Я - дорослий, ти - дитина»
(формування основ батьківства і материнства)

Мета: сприяння формуванню основ батьківства і материнства в ході підвищення рівня педагогічної компетентності батьків з питань вибудовування взаємин з дитиною в родині.

Підготовчий етап:

1. Роздати запрошення на збори.

2. Розставити столи і стільці так, щоб вийшов відкритим центр групи і батьки могли бачити один одного.

3. Створити будинок з комірками і «цеглинки» з картону з правилами взаємодії дітей і батьків.

4. Підготувати буклети для батьків.

5. Література для батьків; Макаренко А.С. "Книга для батьків".

6. Підготувати презентацію з прислів'ями про сім'ю.

Хід зборів:

Звучить спокійна, приємна музика. (слайд 1)

- Здрастуйте, шановні батьки! Ми дуже раді бачити вас на сьогоднішній зустрічі. Давайте сьогодні поговоримо про Ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють батьки. Без союзу з дітьми, без вашої підтримки і допомоги дитина не буде, щасливий, здоровий.

Сім'я - базова комірка суспільства, характеризується певними ознаками.

Як ви думаєте якими? (Відповіді батьків.)

Звернути увагу на слайд 2.

• в основі сімейних зв'язків лежить кровне споріднення;
• в сім'ї передаються новим поколінням досвід і цінності;
• прагнення до народження, соціалізації і виховання дітей;
• члени сім'ї пов'язані спільністю побуту.

Добрі сімейні традиції є джерелом стабільності і гуманності в суспільстві.

- Здавна вважалося, що чоловік - оплот сім'ї, захисник, той, хто вирішує проблеми», жінка в сім'ї - берегиня домашнього вогнища, займається веденням домашнього господарства і вихованням дітей», «батьки зобов'язані піклуватися про виховання дітей», а «діти повинні шанувати своїх батьків». (слайд 3)

- Я пропоную Вам подумати, якими рисами повинна володіти мама (відповіді батьків).

- А тепер назвемо якості, властиві справжньому батькові (відповіді батьків).

- В наш час існує проблема прийняття батьками на себе невластивих їм функцій, демонстрація поведінки, невластивого батькові сімейства або охоронниці вогнища, що веде до спотвореного сприйняття дітьми ролі батька і матері. Ви згодні зі мною? Як ви думаєте, до чого це може призвести в подальшому? (Відповіді батьків.)

Правильно, діти, створивши сім'ю, не будуть належним чином виконувати свої ролі і функції, демонструвати поведінку, схоже з поведінкою своїх батьків.

- Давайте разом згадаємо які прислів'я та приказки були створені про сім'ю (відповіді батьків) (слайд №4).

Гра «Цеглинки»

- Як говорилося раніше сім'я - це осередок суспільства, але якщо розглянути ближче, сама по собі сім'я - це будинок який теж складається з безлічі осередків, цеглинок, які в свою чергу допомагають у вихованні дитини - це сімейний досвід, цінності, традиції. Давайте розділимося на 2 групи і подивимося як повинні діяти батьки у вихованні (які цеглинки ми будемо використовувати в будівництві нашого будинку) і що ми повинні викинути з точки зору дитини і закладемо фундамент для будинку нашої міцної і дружної сім'ї, який буде містити правила взаємодії дітей і батьків, які необхідно виконувати для того, щоб виростити майбутніх дбайливих мам і хороших батьків. А все непотрібне (все що не треба робити) ми зануримо на машину і відвеземо подалі від нашого будинку.

Батькам пропонується зображення будинку, яке потрібно заповнити цеглинками - аркушами паперу з відповідними написами:

• Виховувати дітей своїм позитивним прикладом.
• Долучати хлопчиків до спорту, давати установку на розвиток сили і спритності.
• Долучати дівчаток до краси, прищеплювати уміння стежити за своїм зовнішнім виглядом.
• Не порівнювати з іншими дітьми.
• Бути строгим, але справедливим батьком.
• Уникати крайнощів в любові.
• Залучати дітей до посильної спільної діяльності: дівчаток - на кухні та рукоділлю, хлопчиків - до чоловічої роботи.
• Розмовляти про спільних справах, обговорювати плани на сьогоднішній день.
• Єдність пред'явлень вимог з боку батька і матері.
• Потурати дітям у всіх їхніх бажаннях.
• Використовувати в якості методів виховання розмова на підвищених тонах і фізичне покарання.
• Опікати дітей, робити багато що за них.
• Якщо один з батьків не прав, інший може відразу поставити його на місце при дитині.

Підсумки зборів:

Дорогі батьки, саме від вас великою мірою залежить, якою виросте дитина, дитячий сад і ми, вихователі, можемо тільки допомогти вам знайти вихід зі складної ситуації. Але вам слід пам'ятати, що найбільший вплив на формування особистості дитини мають ваші реальні вчинки, вашу поведінку. Намагайтеся бути прикладом для своїх дітей (слайд №5).

Рефлексія:

- Шановні батьки, я пропоную вам взяти в руки це серце і передаючи його один одному поділитися думками і відчуттями, які виникли у Вас під час нашої зустрічі.

- Спасибі всім за Ваші відкриті висловлювання, даруємо буклети з правилами по вихованню дітей і запрошуємо Вас на чаювання.

 

Батьківські збори в середній групі
«Моя сім'я - що може бути дорожче!»

Програмне зміст:

• Залучити батьків до участі в житті дитячого садка через пошук і впровадження найбільш ефективних форм роботи;
• Підвищити рівень педагогічної культури батьків;
• Залучити батьків до розв'язання життєвих ситуацій, сімейних конфліктів;
• Використовувати освітній потенціал батьків для навчання і виховання дітей.

Форма проведення: круглий стіл + творча майстерня

Місце проведення: групова кімната

Тривалість: 40 хв

Обладнання: Проектор, магнітофон, магнітні дошки, бейджики, бубон, музика, відеосюжет, вірш, презентація (прислів'я, діаграми, з життя групи), брошури «Поради на кожен день», подячні листи, папір А3, ножиці, клей, маркери, заготовки для будиночка, піктограми настрій, лист - опитування «інтернет», чаша красива, паперові сердечка, листочки, олівці.

План проведення:

1. Вступне слово вихователя по темі

2. Бліц-опитування «Що таке сім'я?

3. Народна мудрість.

4. Творча майстерня «Дім, який ми побудуємо!» (у микрогруппах)

5. Аналіз анкет «Сімейні традиції». Пам'ятки батькам «Поради на кожен день 6. Презентація роботи групи «Цілий рік без турбот».

7. Рефлексія «Чаша».

8. Вручення листів подяки.

9. «Гаряча лінія» - обмін думками, обговорення, плани.

10 Підсумок.

Підготовчий етап:

1. Провести анкетування батьків на тему «Сімейні традиції»

2. Підготувати спільно з дітьми запрошення на збори кожній родині.

3. Провести інтерв'ю з дітьми на тему «Що таке сім'я? » Записати висловлювання дітей на відео.

4. Підготувати виставку дитячо-батьківського творчості на тему: «Моя сім'я»

5. Запропонувати батькам взяти участь в обговоренні теми «Дитяче щастя» (письмово)

6. Підготувати для батьків пам'ятки «Поради на кожен день»

7. Підготувати бейджики для кожного батька

8. Підготувати презентацію.

Основний етап:

Столи стоять півколом, за два однакового кольору - два синіх, два жовтих і т.п. Поки батьки збираються, звучить тиха спокійна музика. Їм пропонується написати на бейджику ім'я, яке було б зручно для спілкування на зборах.

1. Вступне слово вихователя по темі

Добрий вечір, шановні батьки! Ми дякуємо вам, що у круговерті справ, праці, зайнятості ви знайшли час і прийшли до нас на зустріч. Ми раді бачити вас за нашим круглим столом. Це означає, що нас всіх об'єднує інтерес до теми батьківських зборів, а вона дійсно заслуговує уваги. Щоб нам було легко і зручно спілкуватися, у всіх є бейджики з іменами. Листочки і олівчики допоможуть вам без праці записати якусь думку або питання, з яким ви хотіли б звернутися до батьків або до нас.

Отже, тема нашої зустрічі «Моя сім'я - що може бути дорожче!» невипадкова, 15 травня відзначався міжнародний день сім'ї. І, звичайно ж, у кожного з нас є свої дня сім'ї, який напевно всі пам'ятають і дехто навіть святкують його в колі сім'ї, залучаючи тим самим дітей до головних людських цінностей. Я думаю багато хто погодяться з тим, що людське щастя навряд чи можливо без сім'ї. Ні сама захоплююча робота, ні друзі не можуть дати те, що може дати сім'я.

2. Бліц-опитування батьків «Що таке сім'я?»

У словнику Ожегова написано: «Сім'я - це організована соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю». Погодьтеся, звучить сухо, офіційно і не дуже привабливо. Так що ж таке, на вашу думку, сім'я? Пропоную пограти в гру «Веселий бубон». Поки звучить музика, бубон котиться по руках, музика закінчилася - у кого в руках бубон, той висловлює свою думку «Що таке сім'я?» (3-4 думки батьків). Ми поставили це питання декільком хлопцям, давайте послухаємо, що вони скажуть. (відеосюжет думку 3-4 дітей). Пропоную об'єднати думки батьків і дітей, прочитавши чудовий вірш. (по рядку)

1. Сім'я - це щастя, любов і удача,

2. Сім'я - це влітку поїздки на дачу.

3. Сім'я - це свято, сімейні дати,

4. Подарунки, покупки, приємні витрати.

5. Народження дітей, перший крок, перший лепет,

6. Мрії про хороше, хвилювання і трепет.

7. Сім'я-це те, що ми ділимо на всіх.

8. Всім потрошку і сльози, і сміх.

9. Злет і падіння, радість, печаль,

10. Дружбу і сварки, молчанья друк.

11. Сім'я - це праця, один про одного турбота.

12. Сім'я - це багато домашньої роботи.

13. Сім'я - це важливо! Сім'я - це складно!

14. Але щасливо жити одному неможливо!

15. Сім'я - це щастя, сім'я - це будинок.

16. Де люблять та чекають і не пам'ятають про злом.

3. Народна мудрість.

Довгі століття з покоління в покоління передавалася народна мудрість. Багато різних приказок і прислів'їв є про сім'ю, часто і ми їх вживаємо в промові, давайте зараз ми їх спробуємо пригадати. А допоможуть нам в цьому підказки. Початок прислів'я або приказки буде запропоновано, вам треба буде згадати її закінчення. (слайди)

Вся сім'я разом, так і душа на місці.

Дерево тримається корінням, а людина сім'єю.

За загальним столом їжа смачніша.

Материнська молитва з дна моря дістає.

Не буде добра, коли в сім'ї ворожнеча.

Батька з матір'ю почитати - горя не знати.

При сонечку тепло, при матері добро.

Сім'єю дорожити - бути щасливим.

У кого є бабуся і дід, той не знає лиха.

Разом тісно, так нарізно нудно.

Людина без сім'ї, що дерево без плодів.

В гостях добре, а вдома краще.

У своєму домі і стіни допомагають.

4. Творча майстерня «Дім, який ми побудуємо!» (у микрогруппах)

Зараз ми з вами спробуємо самі стати будівельниками і побудувати будинок, під назвою «СІМ'Я». Для цього нам треба розділитися на будівельні бригади по 3-4 людини - колір столу вам підкаже. Все необхідне на підносах. У кожної будівельної бригади є «фундамент», 4 цегли - для будівництва стін, дах. Завдання: закласти фундамент, тобто вибрати те, що на вашу думку головне в будівництві сім'ї (підписати, приклеїти), потім 4 цегли - важливі поняття, які тримає і зміцнюють сім'ю. Але будівництво будівлі закінчується, коли зводиться дах. Прислухайтеся до себе, свого внутрішнього емоційного стану. Виберіть піктограму настрою» і приклейте його на дах - підсумок вашої роботи. І приготуйте кілька пропозицій, щоб розповісти про своєму домі. На будівництво 3 хв. Захист 2 хв.

5. Пам'ятки батькам «Поради на кожен день»

Отже, наш будинок побудований, сподіваємось, в ньому завжди будуть присутні і любов, і розуміння, і дружба, і гарний настрій! А ми продовжуємо далі! Проаналізувавши анкети «Сімейні традиції», які ви заповнювали, можна зробити деякі висновки. Увага на екран. (коментарі по діаграмах). Думаємо, ви самі побачили, що велика частина батьків зацікавлені залучення дітей і традиціям, і на загальним захопленням. Але всі такі є на що звернути увагу. Брошурки «Поради на кожен день» допоможуть в деяких питаннях. Ми самі часто користуємося цими радами у своїй родині. (роздати)

6. Презентація роботи групи «Цілий рік без турбот».

Дитячий садок - це теж маленька сім'я. У ній теж бувають свята і веселощі, сварки і конфлікти. Краще 100 раз побачити, ніж 100 разів почути. Увага на екран.

7. Рефлексія.

Підвести підсумки нашої зустрічі нам допоможе ось ця чаша. Уявіть, що ця чаша - душа дитини. У кожного з вас є сердечка - напишіть рису характеру, якість, яким ви хочете надати вашої дитини, яке, на вашу думку, допоможе йому в житті, і помістіть його в чашу. Будемо дуже сподіватися, що всі побажання збудуться. (кладуть сердечка) Щоб ця чаша не розбилася, дорослі, які оточують дитину повинні бути добрими і вимогливими, ласкавими і терплячими.

8. Вручення листів подяки.

А тепер про приємне. Ми дякуємо всім батькам, за активну позицію в житті групи в навчальному році. І сподіваємося на подальше співробітництво. Хочется відзначити найактивніші сім'ї - за підсумками Дерева Добрих Справ.

9. «Гаряча лінія» - обмін думками, обговорення, плани.

10. Підсумок. 1 хв Спасибі, що ви прийшли сьогодні до нас. Бажаємо, щоб у ваших родинах завжди були мир, спокій, взаєморозуміння, щоб ви завжди розуміли своїх дітей, а коли вони виростуть, піклувалися про вас. Будь ласка, залиште відгук, напишіть кілька слів, вражень про сьогоднішню зустріч.

ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ

Практикум для батьків
«Розвиваючі ігри своїми руками»

Ведучий пропонує батькам відправитися в подорож в місто «Игроград». Зустрівши гостей, мер (вихователь) пропонує розглянути карту міста, вибрати маршрут і помандрувати.

• Олімпійський проспект.
• Цікава алея.
• Тямущий проїзд.
• Площа експериментів.
• Ідейний провулок.

Заключна частина: мер міста вручає кожному гостю сувій, в якому він оголошується Почесним громадянином Игрограда. Гості діляться своїми враженнями, залишаючи запис у книзі відгуків. Робиться загальна фотографія.

Олімпійський проспект

«Плесни, топні»

Мета: активізувати зорове сприйняття, концентрацію уваги, розвивати пам'ять.

Дорослий показує гравцям кольорові картки, гравці виконують рух у відповідності з кольором:синій - плескають у долоні; зелений - тупотять ногами; червоний - кричать; жовтий - закривають очі.

«Дні тижня»

Один кінець шнура (гумки) прив'язується до дерева або до стійки на висоті 40 см, інший кінець тримає педагог. Він називає перший день тижня: понеділок. Грають один за іншим з розбігу перестрибують через шнур. З кожним днем тижня шнур піднімається на 5 див. Виграють ті, які за сім стрибків менше число разів зачеплять шнур.

Цікава алея

Заходів. Танграм - старовинна східна головоломка з фігур, отриманих при розрізуванні квадрата на 7 частин особливим чином: 2 великих трикутника, один середній, 2 маленьких трикутник, квадрат і паралелограм. В результаті складання цих частин один з одним виходять плоскі фігури, контури яких нагадують всілякі предмети, починаючи від людини, тварин і закінчуючи знаряддями праці і предметами побуту. Такого роду головоломки часто називають "геометричними конструкторами", "головоломками з картону" або "розрізними головоломками".

З танграмом дитина навчиться аналізувати зображення, виділяти в них геометричні фігури, навчиться візуально розбивати цілий об'єкт на частини, і навпаки - складати з елементів задану модель, а найголовніше - логічно мислити.Танграм можна зробити з картону або паперу. У квадраті креслимо діагональ - виходить 2 трикутника. Один з них розрізаємо навпіл на 2 невеликих трикутника. Відзначаємо на кожній стороні другого великого трикутника середину. Відсікаємо за цими відмітками середній трикутник та інші фігури.

Найлегший варіант для дітей дошкільнят - збирати фігури на намальованих на елементи схем (відповідей), як мозаїку. Трохи практики, і дитина навчиться складати фігури за зразком-контуру й навіть придумувати свої фігури за таким же принципом. (Батькам пропонується виготовити танграм і зібрати фігуру за зразком.)

Тямущий проїзд

«Чарівний мішечок»

Покладіть в мішок різні предмети (шишки, фішки, гребінці, іграшки тощо).

Запропонуйте дитині опустити руку в мішечок і взяти яку - небудь річ, не виймаючи руки з мішечка. Запитайте: «Що ти взяв?» Нехай дитина опише і відгадає предмет. Дуже захоплююче і цікаво.

«Хованки»

На картон приклеюємо наклейки. Закриваємо їх прямокутниками кольорового паперу. Хто ховається у віконці? Подивися, дмухаючи на віконце. Запам'ятай і скажи.

Ідейний провулок

«Парні числа»

Мета: розвивати увагу, пам'ять, вміння дотримуватись правил гри, повторити числа від 0 до 10.

З кольорового картону виріжте квадрати. На одній стороні наклейте або напишіть числа. Картки розкладіть на столі числом вниз. Гравці ходять по черзі. Правило: картки перевертаємо, але з місця не зрушуємо. Відкрийте дві картки, подивіться на числа. Якщо вони однакові - забираєте собі. Якщо вони різні - перевертаєте на те ж місце. Ходить наступний. Виграє той, хто набере більше всіх парних чисел.

Площа експериментів

Під час приготування обіду запитайте у дитини, де більше води: в чашці, в каструлі, в чайнику, в тарілці? Переконатися в правильності відповіді він може на практиці. Обов'язково уточніть, що ви міряли, і скільки умовних мірок виявилося в кожній з посудин.

Практикум «Вчуся бути батьком»

Мета: формування взаєморозуміння, підвищення батьківської компетентності в розумінні природи внутрішніх переживань і потреб дитини.

Матеріали та обладнання: інтерактивна дошка, магнітофон, м'яка іграшка, аркуші паперу, олівці, матеріали для виготовлення листівки, пам'ятки.

Хід роботи практикуму

Педагог. Доброго дня! Я рада вас бачити на нашій зустрічі. Сьогодні ми поговоримо про розуміння внутрішніх переживань і потреб дитини.

Почнемо з розминки, встаньте півколом: ви будете передавати один одному іграшку, називати себе і характерну особливість вашої дитини.

Висловлювання батьків.

Педагог дякує батьків і запрошує за столи.

Педагог. Візьміть на столі аркуш паперу з намальованим сонечком. Намалюйте в гуртку схематично обличчя вашого малюка, а на промінцях запишіть ті якості, які є у вашої дитини. Батьки виконують завдання (3 хвилини).

Педагог звертає увагу батьків на екран інтерактивної дошки, де зображене сонечко, на променях якого написані різні якості дитини.

Педагог. Будь-який малюк має свою палітру фарб. У ньому як би змішалися доброта і агресія, сміливість і страх, тяга до знань і лінь, сміх і сльози і багато іншого. Але ця палітра набагато ширше, ніж ми її уявляємо. Я думаю, ви погодитеся зі мною, що наше завдання працювати над розвитком «палітри» душевних якостей наших дітей.

Педагог. Зараз ми виконаємо практичне завдання, яке допоможе зрозуміти, як можна розвивати душевні якості дитини, використовуючи спільну творчість. Розділимося на дві команди, будемо робити листівку, уявіть, що це ви робите зі своєю дитиною. У вас на столах є матеріал, який можна знайти в кожному будинку. Приступаємо до роботи. (Звучить музика, батьки роблять листівку).

Педагог надає увагу кожній команді і допомагає порадою.

Представники від кожної команди розповідають про свою роботу (для кого вона зроблена, і які емоції викликала ця робота).

Педагог. На цьому прикладі ми побачили, як можна організувати спільну творчість, виховуючи при цьому душевні якості дитини.

Педагог. Виховуючи дитину, ми заохочуємо і караємо його. Давайте поговоримо про заохочення і покарання.

На столі у педагога стоять ваги.

Педагог. Передаючи іграшку кожен з вас повинен назвати прийоми заохочення, які ви використовуєте у вихованні. Батьки називають, а педагог кладе на чашу ваг фішку.

Педагог. Тепер назвемо прийоми покарання. Батьки називають, а педагог кладе на чашу ваг фішку.

Педагог. Зверніть увагу, яка чаша терезів переважує? За результатами опитування педагог робить висновок про важливість заохочення у вихованні.

Педагог. Шановні батьки, так як я вихователь, мама і бабуся хочу поділитися з вами секретами виховання:

• Перш ніж виховувати, відкрийте двері у своє дитинство. Згадайте, якими ви були, чого чекали від своїх батьків.
• Ніколи не виховуйте малюка в стані афекту. Сім разів відміряйте і один раз відріжте.
• Намагайтеся стати йому таким батьком, про який ви мріяли в дитинстві.

Показ слайдів на інтерактивній дошці.

Педагог. Дякую вам за участь у нашій зустрічі та прошу поділитися своїми враженнями. Висловлювання батьків.

На закінчення нашої зустрічі я хочу подарувати вам нагадування про виховання.

Педагог роздає пам'ятки батькам.

Пам'ятка

Набагато більшої виховної силою володіє прощення провини, а покарання звільняє від мук совісті.

Карати слід за проступок, не тому, що у вас поганий настрій.

Не варто читати довгих нотацій.

Не потрібно згодом нагадувати про проступок.

Починай виховання з себе.

 

 

Практикум для вихователів. Самоаналіз досвіду спілкування з батьками

Спілкування - це складний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, зумовлений їх спільною діяльністю і включає в себе обмін інформацією (комунікація), вироблення спільної тактики і стратегії взаємодії (інтеракція), сприйняття і розуміння партнерами один одного (соціальна перцепція).

У комунікативної сторони спілкування вирішальне значення має орієнтація партнерів на установки, цінності, мотиви кожного як активного суб'єкта спілкування. Інтерактивна сторона спілкування розкривається в способах обміну діями: кооперації, конкуренції і - особливому випадку взаємодії - конфлікті. Перцептивна сторона спілкування включає процес формування образу іншої людини, уміння розпізнавати за зовнішнім виглядом і вчинків його психічний стан, а також визначати, що впливає на успіх спілкування з ним. До основних механізмів перцептивної сторони спілкування відносяться ідентифікація (ототожнення себе з партнером, емоційне «вчувствование» партнера - емпатія) і рефлексія (усвідомлення себе на місці іншого, уявне бачення ситуації «його очима»).

Оволодіти навичками спілкування допомагають певні знання в області психології спілкування.

Пропоновані нижче тести, вправи та завдання для вихователів спрямовані на самоаналіз власного досвіду спілкування з батьками вихованців і на розвиток техніки спілкування (сукупність прийомів, з допомогою яких можна керувати своєю поведінкою і емоційним станом, а також впливати на іншого).

Завдання для самоперевірки знань у галузі психології спілкування
Вставте, будь ласка, пропущені слова.
1. Захоплююче початок розмови рождает_____________и допомагає зникнути критичного ставлення до мовця.
2. Добре аргументований ________________способствует посилення ефективності словесного впливу.
3. Заважають доброму відношенню _____________тон,_______________речи.
4. Сутулая________________, що висять уздовж тела______________, опущенная_говорят про невпевненість у собі.
5. Одна з найбільш інформативних частин лица_______________.
6. Губи подані вперед і нервово бринить дихання та мерехтять - собеседник__________________и готов________________.
7. Погладжування підборіддя говорить о______________, про бажання принять_______________.
8. Фундамент доброзичливих відносин і міцних контактів - вміння рахуватися с________________других людей.
9. Діловий конфлікт носить _____________характер.
10. До міжособистісних механізмів взаємодії людей відносяться ______________,______________и_______________.
11. Критикувати, роздратовано робити зауваження, порівнювати людину з ким-то, злословити неважко, но_______________, а часто и__________.
(Відповіді на це та інші завдання див. у кінці статті.)
Завдання «Вибери правильну відповідь»
Мета. Розвиток уміння адекватно сприймати ситуації міжособистісного спілкування.
Завдання. Вибір варіанту відповіді, який є кращим (по кожному з наступних суджень).

Перше судження. Відносини з оточуючими в значній мірі залежать від Вашої самооцінки: а) низька самооцінка полегшує контакти з людьми; б) завищена самооцінка допомагає встановленню добрих стосунків із співрозмовником; в) адекватна самооцінка ускладнює спілкування; г) всі відповіді невірні.
Друге судження. Розумними варіантами відношення до конфлікту є: а) прагнення уникнути хвилювання, відсторонитися від того, що сталося; б) реалістичне ставлення до дійсності, пристосування до вимог конфліктуючих; в) облік об'єктивних і суб'єктивних причин конфлікту, відстоювання своїх прав, дотримання чужих; г) активне ставлення до того, що трапилося, дії згідно з власними принципами і переконаннями; д) всі відповіді невірні.
Тест для самооцінки труднощів у спілкуванні з батьками
Шановний вихователь!
Вам пропонуються судження, що стосуються практики спілкування з батьками в дошкільному закладі. Якщо Ви згодні з судженням, підкресліть відповідь «Так», якщо не згодні - відповідь «Ні». Якщо якісь судження Ви не можете оцінити однозначно, обведіть їх порядковий номер гуртком.
Опитувальник використовується не для контролю, а для самоаналізу професійних труднощів.
1. У спілкуванні з батьками враховую умови сімейного виховання кожної дитини, структуру сім'ї, рівень розвитку батьків. Так. Немає.
2. Регулярно знайомлю батьків з організацією, змістом виховання і навчання дітей, залучаю їх у обмін думками про успіхи і труднощі в розвитку дитини. Так. Немає.
3. У спілкуванні з батьками знаходжу індивідуальний підхід до них, встановлюю з ними партнерські відносини. Так. Немає.
4. Володію умінням емоційно підтримувати впевненість батьків у власних педагогічних силах. Так. Немає.

5. Вмію подивитися на ситуацик взаємодії з батьками їхніми очима, розумію їхні почуття і поведінку Так. Немає.
6. Володію технікою диалогическогс (безоценочного) спілкування. Так. Немає.
7. Проявляю достатню гнучкість е конфліктних та складних ситуаціях спілкування з батьками. Так. Немає.
8. Як правило, з розумінням ставлюся до педагогічних оман і помилок батьків. Так. Немає.
9. Володію способами спілкування з батьківською аудиторією, умінням залучити батьків до активного обговорення проблеми та ін. Так. Немає.
10. Вдається розвивати активний інтерес батьків до виховання своєї дитини, усвідомлене ставлення до батьківства. Так. Немає.
11. Допомагаю батькам оволодівати навичками аналізу власних труднощів у спілкуванні з дитиною та причин труднощів у його розвитку. Так. Немає.
12. Використовую різні способи активізації потреби батьків спостерігати дитини в різних життєвих ситуаціях (у дитячому саду і будинку), роздумувати над мотивами його поведінки. Так. Немає.
13. Збагачую батьків умінням організовувати емоційно насичене взаємодія з дитиною в родині. Так. Немає.
14. Володію методами вивчення досвіду сімейного виховання, володію достатніми знаннями про сім'ї, які використовую в індивідуальному (і диференційованому) спілкуванні з батьками. Так. Немає.
15. Розвиваю інтерес батьків до читання науково-популярної, художньої та ін. літератури по сімейному вихованню. Так. Немає.
16. Враховую думки і прохання батьків з питань організації життя дітей у групі, спираюся на їх точку зору при прийнятті педагогічних і організаційних рішень. Так. Немає.
17. Вдається поєднувати батьків при вирішенні різних питань, створювати атмосферу спільності інтересів (батьків і педагогів). Так. Немає.
18. Використовую в контактах з батьками наочно-текстові засоби з оперативною інформацією про життя дітей в групі і її перспективи. Так. Немає.
19. Можу підготувати і провести для колег відкритий показ фрагментів спілкування з батьками. Так. Немає.
20. Володію навичками планування, аналізу та узагальнення результатів взаємодії з батьками. Так. Немає.
Важливе значення в техніці спілкування має вміння педагога володіти невербальними засобами комунікації (жести, міміка, пантоміміка, відтінки голосу, темп мовлення, паузи, контакт очей, дотику). Усвідомлення значущості невербальної манери спілкування, розвитку мімічної та пантомимической виразності, уміння адекватно виражати себе і «прочитувати» емоційну реакцію партнера по спілкуванню сприяють спеціальні вправи.
Вправа «Мімічна реакція»
Мета. Тренування і усвідомлення власної манери невербального вираження емоційних реакцій.
• Ви знаходитесь у методичному кабінеті на консультації. В цей час хтось відкриває двері. Ви дивіться на увійшов вимогливо («Швидше сідай»), здивовано («Не очікувала»), запитливо («щось трапилося?»), радісно («Нарешті!»).
• Ви вирішили відвідати хвору дитину. Телефонуйте в квартиру. Двері відкрива здивована мати. Покажіть, як ви успокоите її.
• Ви увійшли в раздевальную кімнату і побачили мати шестирічного вихованця, що стоїть на колінах і зашнуровывающую йому черевики. Ви здивовані. Покажіть своє здивування.
Вправа «Вікно»
Мета. Тренування емоційної виразності у невербальної передачі інформації співрозмовнику.
• Уявіть, що з колегою вас розділяє вікно з таким товстим склом, що спроби кричати марні. Передайте зміст своєї інформації «через скло».

Вправа «Невербальний діалог»
Мета. Усвідомлення власної манери невербального вираження емоційних реакцій з приводу різних ситуацій спілкування (виконується в парі).
• Вихователь. Ви спізнюєтеся на сніданок, покваптеся.
Батько дитини. Вибачте, ми змушені були затриматися.

• Вихователь. Могли б ви виконати маленьке прохання - випрати фартухи для чергування дітей під час їжі?
Мати. Зараз я дуже завантажена на роботі, але через пару днів я зможу.
Вихователь несе відповідальність за зміст своєї мови, за наслідки сказаного: мова може допомагати продуктивного спілкування або, навпаки, перешкоджати йому.
Щоб мова сприяла позитивному впливу на батьків, потрібно насамперед вибрати її тональність, відповідну тактику спілкування.
Згідно з твердженнями психологів, в кожній людині «живуть» три «Я».
Позиція «Я» в ролі «дитини» - позиція підкреслення особливої чутливості, вразливості, залежності, підпорядкованості.
Позиція «Я» в ролі «батька» -прагнення керувати, підкоряти, брати відповідальність на себе.
Позиція «Я» в ролі «дорослого» -підкреслення стриманості, розуміння інтересів іншого і гнучкий розподіл відповідальності між собою і партнером по спілкуванню.
У міжособистісному контакті людині властиво займати одну з трьох названих позицій, що визначається особливостями характеру.
Педагогу вступає в контакт з батьком, важливо знайти правильну позицію. У спілкуванні можуть використовуватися всі три позиції з урахуванням ситуації і того, що позиція «дорослого» є найбільш діалогічного.
Пропоновані нижче вправи сприяють розвитку вміння використовувати рольові позиції у спілкуванні.

 

 

 

 

 

ДНІ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

День відкритих дверей для батьків

Освітня діяльність: Формування цілісної картини світу

Тема: «Прогулянка по осінньому лісі»

Мета.

• Закріплення назви часу року і сезонних змін у природі. Розкривати поняття листопад.
• Дати дітям початкове уявлення про ліс та його мешканців: диких тварин (заєць, лисиця, їжак, білка); викликати у дітей інтерес до заняття.
• Прищеплювати любов і дбайливе відношення до природи і його мешканцям.

Обладнання.

• Іграшки: білка, їжак музичний, лисиця.
• Магнітола, диски із записом «Шум дощу», «Лисичка і зайці».
• Картини «Осінній пейзаж».
• Осіннє листя, пеньки.
• Костюм Осені.
• Кошики.
• Калюжі (з паперу).
• Масажна зелена доріжка.
• Частування - спечені горішки.

Попередня робота.

• Заучування віршів про осінь.
• Розглядання картин і слухання музики.
• Читання художньої літератури про природу.

 

Хід заняття

(Діти сидять на стільчиках. Під музику П.чайковського з циклу «Пори року», «Листопад» входить вихователь в костюмі «Осені»).

Осінь. - Здрастуйте, хлопці. Я в гості до вас прийшла, відгадайте хто я.

Пташки відлітають.

Дощик поливає.

Листя опадає.

Коли це буває?

Діти. - Восени.

Осінь. - Ми з вами вирушимо на прогулянку в осінній ліс.

Покружись, покружись в осінньому лісі виявися.

(Діти з закритими очима крутяться, а в цей час другої вихователь розкидає осінні листочки).

Осінь.

По великій лісовій дорозі

Крокують великі ноги.

Топ - топ - топ - топ!

(Діти роблять великий крок)

А по маленькій доріжці

Біжать маленькі ніжки.

Топ-топ-топ-топ!

(Діти роблять маленькі кроки)

Осінь. - Подивіться, скільки листя лежить на доріжках. Хлопці, як називається, коли листя опадає з дерев.

Гоша. - Листопад.

Осінь. - Правильно. Гоша розповість нам вірш про листопаді.

Гоша.

Листопад! Листопад!

Листя жовті летять,

А по калюжах і доріжках

Дощик шльопає в чобітках.

Осінь. - А тепер потанцюємо з осінніми листочками.

«Танок з листочками». н. м.

Звучить шум дощу

Осінь. - Здається, дощ починається. Давайте ми з вами підставимо долоньки. У мене є парасолька, давайте сховаємося від дощику. А Амелія розповість нам вірш про дощик.

Амелія:

Дощик! Дощик!

Кап-кап-кап!

Мокрі доріжки.

Нам не можна йти гуляти -

Ми промочим ніжки.

Осінь. - Хлопці, коли пройшов дощик, що з'являється на доріжках?

Діти. - Калюжі.

Осінь. - Надягайте чобітки, щоб не промокли ніжки.

(Діти імітують, що надягають гумові чобітки, а в цей час розкидають «калюжі» по підлозі, через які діти перестрибують).

Осінь. - Хлопці, нам Саша загадає загадку, а ви отгадаете, хто сховався в моєму лісі.

Саша:

Серед лісових доріжок

Клубок з голками

Ні голови, ні ніжок

Хто це?

Діти. - Їжачок.

(Другий вихователь натискає на живіт у музичного їжачка, і іграшка видає звук ф-ф-ф).

Осінь. - Правильно, їжачок живе в моєму лісі. Він робить запаси на зиму: збирає гриби для себе і своїх маленьких їжаченят. Давайте ми його залишимо на доріжці і вирушимо далі. (Діти з Восени вирушили далі).

Осінь. - Я вам загадаю ще одну загадку, хто ще живе в моєму лісі:

По гілках стрибає, та не птиця.

Руда, та не лисиця.

Хто ж це?

Діти. - Білка.

(Осінь бере в руки іграшку-білку і підносить її до вуха).

Осінь. - Хлопці, білочка мені сказала, що на лісовій галявині вона втратила свою кошичок з горіхами, які вона збирала для себе і своїх білченят. Вона побачила, як зайчики потрапили в біду, за ними полює хитра лисиця і просить нас допомогти. Давайте, ми з вами обдуримо лисичку:

Раз, два! Повернися!

І в зайчат перетворися!

Одній дитині вихователь одягає маску зайця.

Проводиться рухлива гра: «Лисичка і зайці».

По лісовій галявині.

Розбіглися зайчика.

Ось які зайчика,

Зайчика-побегайки.

(Діти скачуть у різних напрямках).

Сіли зайчики в гурток

Риють лапкою корінець,

Ось які зайчика,

Зайчика-побегайки.

(Діти сідають навпочіпки).

Раптом біжить лисичка,

Руда сестричка,

Шукає - де ж зайчика,

Зайчика-побегайки.

(Діти закривають очі долонею, а вихователь бере лисичку і ходить по групі шукає дітей).

В кінці гри, коли діти стрибають, раптово вибігає лисиця, і діти розбігаються на свої стільці.

Осінь. - Хлопці, наша прогулянка підходить до кінця. (Бере білочку, підносить її до вуха). - Білочка мені на вушко сказала, що кошичок з горішками вона залишила для вас, а собі і бельчатам вона ще горіхів збере. Скажіть білочку, спасибі.

Діти. - Спасибі.

Осінь. - Але і мені пора. До побачення, дітвора.

Осінь під музику йде.

 

 

КРУГЛІ СТОЛИ

Круглий стіл «Караючи - подумай, як?»

Мета: Сприяти формуванню особистості дитини через гуманістичний стиль батьківського виховання.

Завдання:

1.    Розвивати у батьків інтерес до спільного обговорення методів заохочення і покарання дітей у процесі виховання.

2.    Показати значимість прийнятних (гуманних) способів виховання своїх дітей.

3.    Виявити причини, розвіяти міфи і назвати можливі наслідки жорстокого покарання в родині.

4.    Познайомити з висловлюваннями дітей про те, які методи покарання необхідно виключити в сім'ї.

5.    Пам'ятка батькам «мудре виховання».

Попередня робота.

• Анкетування батьків вихованців з метою виявлення провідних методів батьківського виховання. Анкета С.Степановой «Методи батьківського виховання».
• Інтерв'ювання дітей, на тему «Покарання батьками».
• Підготовка статистичного звіту даних анкетування батьків «Способи покарання в сім'ї» за кілька років (презентація).

Форма проведення: Круглий стіл.

Реєстрація учасників круглого столу, гостей.

1 слайд:

Педагог: Добрий вечір, шановні дорослі! Здравствуйте, Шановні гості нашого вечора.

Я рада вітати Вас у стінах нашого саду. Тема сьогоднішньої розмови хвилюють багатьох батьків і педагогів - якими правильними методами карати наших дітей!?

У всіх У нас різні характери, погляди на життя, різні долі, по-різному нас виховували наші батьки, але є одне, що об'єднує нас і вас - це наші діти, хлопчики і дівчатка, які можуть стати для Вас радістю, а може і розчаруванням. Як і що потрібно зробити, щоб ваша дитина стала вашим щастям, щоб вам якось можна було б сказати собі: «Я правильно виховував свою дитину!».

Вправа «Асоціації»

Я пропоную для початку трохи поміркувати і нехай кожен з вас напише на листку свої асоціації, які виникають зі словом ПОКАРАННЯ. Час роботи - 3 хвилини.

Тепер, я пропоную комусь одному з вас зачитати те, що він написав. Я буду фіксувати запропоновані варіанти на мольберті, інші батьки додадуть те, чого ще не сказано. (Психолог записує, батьки озвучують)

Що ж таке покарання?

2 слайд:

Покарання - це суворе вплив за яку-небудь провину, проступок, покарання дитини за бешкетництво, н. підлітка за брехня, грубість, проступок суворо покарати за прогули. Покараний хтось за справу, заслужено. (Зі словника Ожегова).

Але з якої причини (через що) відбувається покарання дітей?

3 слайд:

Причини покарання дітей:

• Для підтримки дисципліни
• Послуху
• Хорошої поведінки
• В цілях виховання
• Встановлення рамок дозволеного
• Демонстрація авторитету батьків
• Охорона життя і здоров'я дитини
• Зрив дорослого (втома, проблеми)

У процесі виховання, батьки використовують звичні автоматичні реакції, більшість з них носять досить негативний характер, ось вони:

4-5 слайд: Звичні автоматичні реакції батьків у процесі виховання.

6 слайд: Цитата А.С.Макаренко.

Для того, щоб мудро виховувати свою дитину, знати спектр методів, застосовних при процедурі покарання, щоб не втратити батьківський авторитет і не принижувати особистість людини формується, батькам необхідно знати джерела для отримання інформації. З яких же джерел черпають свої знання батьки вихованців нашого дитячого садка. Це ми дізналися шляхом анкетування.

Велике спасибі всім батькам, які відгукнулися на запропоновану роботу.

7 слайд: на основі, яких знань батьки виховують свою дитину?

8 слайд: Батьківські методи виховання

9 слайд: Способи заохочення дитини.

10 слайд: Найбільш дієві види покарання дитини з точки зору батьків.

11 слайд: Ви ніколи не замислювалися, як виглядає мама або тато в очах дитини, коли він сердиться, лається, кричить на нього. Давайте спробуємо очима дітей поглянути на дорослих з боку безпосередньо в цей момент? Подивимося на себе з боку?

12 - 17 слайд: демонстрація фоторяду батьківських емоцій.

Які ваші враження, переживання, чим хочете поділитися?

Вислуховуються відповіді батьків.

18 слайд: Наслідки фізичного покарання.

Які емоції відчуває дитина, при агресивній формі покарання? (страх, жах, страх, втрата авторитету батьків, злість, агресія, невротичні прояви, поганий сон).

19 слайд: За що не можна карати дітей?

21 слайд: Яким має бути покарання.

22 слайд: Методи покарання, поважають особистість дитини.

23 слайд: Вправа «Мудрі правила» (квітка з різнокольоровими пелюстками, на кожному з яких написано правило для батьків).

Зараз, я пропоную вам взяти по одному листочку і про себе прочитати написані правила. (Читають).

1.    Діти навчаються у життя.

2.    Якщо дитину критикують, він вчиться ненавидіти.

3.    Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.

4.    Дитину висміюють, вона стає замкнутою.

5.    Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

6.    Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

7.    Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною.

8.    Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

9.    Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

10. Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

11. Дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Тепер давайте прочитаємо їх по черзі вголос. (читаємо). Ви згодні з тим, що тут написано. З нашої зустрічі, кожен з вас забере з собою ці правила додому і постарається їх дотримуватися у вихованні своїх дітей.

24 слайд: А як ви думаєте, що говорять діти про покарання?

Давайте послухаємо .(відеоряд)

25 слайд: Побажання дітей - батькам.

26 слайд:

Педагог: Продовжити нашу розмову я пропоную Віршем «Родина», що дасть нам ,дорослим, тему для роздумів.

У нас на столі стоїть свічка, я пропоную запалити її. Які у вас виникають асоціації, коли ви дивитеся на вогонь? Відомо, що вогонь вважався символ домашнього вогнища.

Психолог читає вірш «А будинок, заставлений добром».

А будинок, заставлений добром -

Ще не будинок

І навіть з люстрою над столом -

Ще не будинок

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

Ще не будинок.

Коли вечірня росіл темрява,

Так ця істина зрозуміло і проста -

Що від долонь до вікна наповнений будинок.

Твоїм теплом, твоїм теплом.

Всі речі тихо розчинила темрява,

І стала кімната бездонна і порожня.

І серед цієї мирозданной порожнечі.

Весь світ мій - ти, і дім мій - ти....

А будинок, заставлений добром, - ще не будинок.

І навіть з люстрою над столом - ще не будинок.

І на вікні з живою квіткою - ще не будинок.

І навіть з чайника баском - ще не будинок.

27 слайд: Замість передмови - вірші «Бережіть своїх дітей».

Педагог: Наш сімейний вечір підійшов до кінця. Сподіваюся, що наша зустріч принесла багато корисних і важливих хвилин!

До нових зустрічей, шановні тата і мами, бабусі і дідусі.

Підведення підсумків.

Батькам пропонується написати відгуки про результат зустрічі

- корисність зустрічі,

- актуальність обговорюваних ситуацій,

- атмосфера зустрічі.

 

 

Круглий стіл «Розуміння - початок згоди»

Мета: Сприяти формуванню довірчих і доброзичливих відносин між батьками і дітьми; педагогами і навчаються;

Завдання:

1. Обговорити спільно різні ситуації виховання та шляхи вирішення конфліктних ситуацій в сім'ях учнів.

2. Розвивати у батьків інтерес до спільного обговорення проблем, що виникають у вихованні дітей.

Попередня робота.

Вивчення проблемного поля виховних труднощів батьків та педагогічних запитів батьків. З цією метою проводиться анкетування.

Форма проведення: Круглий стіл. Зустріч проходить за участю дітей.

Ведучий 1: Добрий вечір, шановні дорослі! Добрий вечір, любі діти!

Ведуча 2: Здравствуйте, Шановні гості нашого сімейного вечора.

Ведуча 1: Ми раді Вас вітати в нашій творчій вітальні та тема сьогоднішньої нашої розмови стала цитата Спіноза «Розуміння - початок згоди».

Ведуча 2: Ведучими цього вечора сьогодні будуть Макарова Л.В.

Ведуча 1: Кашкарьова М.І.

Ведуча 2: Шановні батьки, нам приємно, що ви прийняли наше запрошення відклали свої справи і прийшли до нас для того щоб провести цей незвичайний вечір разом з нами. Вірно, в народі кажуть: «Сімейна каша густіша кипить» що правда, то правда.

Ведуча 1: У всіх У нас різні характери, погляди на життя різні долі, але є одне, що об'єднує нас і вас - це наші діти, хлопчики і дівчатка, які можуть стати для Вас горем чи радістю. Як і що потрібно зробити, щоб ваша дитина стала вашим щастям, щоб вам одного разу молено було б сказати собі: «Життя відбулася».

Ведуча 2: «У кого дітки у того і ягідки» Життя змушує нас щодня приймати відповідальні рішення. А у вихованні дітей тим більше. Тому сьогодні ми пропонуємо вам провести цей вечір з посмішкою і обговорити вирішення несподіваних сімейних ситуацій на нашому великому святковому сімейній раді.

Ведуча 1: Зараз ви побачите кілька сюжетів, які підготували хлопці, вони стануть прологом в розмові.

Сценка.

Ведучий 2: Допоможемо вийти з важкої ситуації з честю що б, ви
запропонували йому? що робити?

Відповідь батьків, йде обговорення проблеми.

А ось що кажуть психологи: Залишається стежити за тим, щоб у своїх дивних захоплення діти не порушували законів і норм співжиття.

Ведуча 1: Добре, коли бажання дітей ми поділяємо. Йдемо їм назустріч і виконуємо. Але, на жаль, так трапляється не завжди. Часом хлопці в силу якихось обставин не можуть поділитися своїми думками з батьками, їм здається, що дорослі їх не зрозуміють. А може, просто не можуть сформулювати, чого їм сумно... Давайте подивимося ще один сюжет ...

Сценка.

Ведуча 2: Ось такий вердикт часом виносить юне покоління. Одвічне питання «батьків і дітей» доводиться вирішувати майже в кожній родині. Шановні дорослі, чи була у вашому житті ситуація, коли ви хотіли зробити щось хороше, а батьки ваш вчинок розцінили інакше? Обговорення.

Запропонувати всім встати в коло дорослі і діти. І передова собаку рук в руки з питанням для дорослих. Коли я була маленька? А дітям коли я виросту...? Сімейний тренінг.

Ведуча 1: Я пропоную приєднатися до розмови Аню Т. і Ксюшу вони приготували рецепт взаєморозуміння батьків і дітей.

Ніж проповідь вислуховувати,

Мені краще б глянути.

І краще проводити мене

Чим вказати мені шлях.

Очі розумніші слуху,

Зрозуміють всі без праці.

Слова часом заплутані

Приклад ж - ніколи.

Той кращий проповідник -

Хто віру в життя провів

Ласкаво побачити в дії -

Ось найкраща з шкіл.

І якщо все мені показати -

Я вивчу урок.

Зрозуміліше мені рух рук,

Чим швидких слів потік

Повинно бути, можна вірити

І думками і словами,

Але я краще подивлюся,

Що робиш ти сам

Раптом я неправильно зрозумію

Твій правильний рада

Зате зрозумію, як ти живеш,

По правді чи ні.

Наприкінці зборів батьки отримують цей вірш на пам'ять.

Игротехники: Альона проводить гра «Вустами немовляти», гра на увагу.

Ведуча: Чому діти так часто сперечаються з приводу нашої прохання? Може бути, вони роблять нам на зло. Як бути? Закликати до здорового глузду? Погрожувати? У нас сьогодні є унікальна можливість, запитати і вирішити це питання. Я пропоную об'єднатися дітям і дорослим, для того щоб ви могли поставити запитання на будь-яку тему Робота в групах 10 хв. на складання питань

Свято у нашому домі:

Частіше пишуть про Новий рік і днями народження.

Всі люблять свято в родині.

Люблю тебе моя сім'я:

Всі респонденти відповіли, що люблять свою сім'ю за те, що мене годують, одягають, лають, за те, що вона рідна, весела і за те, що мене люблять.

Мішок скарг

Я хочу, щоб мені приділяли більше часу і спілкувалися зі мною

Історія нашого роду:

Навіщо потрібна сім'я?

Діти 13-14 років відповідають так: Сім'я потрібна для продовження роду; Сім'я потрібна для життя, душі, допомагати один одному, щоб було весело, сім'я допомагає людині розібратися в собі.

Діти молодшого віку відповідає щоб виховувати дитину, щоб не жити на вулиці, щоб було весело, для того щоб годували, доглядали за дітьми.

Інтереси та захоплення моєї родини?

На першому місці: Дивитися телевізор, діти так і пишуть, включає телевізор і дивиться його. На другому місці. Спільний відпочинок на природі. Дуже рідко зустрічається любимо читати усією родиною, відгадував кросворди, ходити в гості, є ковбасу, лузати насіння. Але є такі відповіді: Наша сім'я ніколи не буває разом, ми буваємо разом тільки з мамою.

Педагоги, батьки і діти Сім'я 500 запитань і відповідей.

Ведуча: Продовжити на розмову я пропоную Оле Вірш «Сім'я».

У кожному колективі була запропонована газета - анкета з «кишеньками,в яких розташовується інформація від дітей, яка дасть нам дорослим тему для роздумів.

Ведуча: Гра «Наші діти».

Ведуча: У кожного на столі стоїть свічка, я пропоную запалити, асоціації виникають у вас, коли ви дивитеся на вогонь? Відомо вважалося вогонь символ домашнього вогнища.

Ведуча читає вірш «А будинок, заставлений добром».

А будинок, заставлений добром -

Ще не будинок

І навіть з люстрою під столом -

Ще не будинок

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

Ще не будинок

Коли вечірня росіл темрява,

Так це істина зрозуміло і просто -

Що від долонь до вікна поповнено будинок.

Твоїм теплом, твоїм теплом.

Всі речі тихо розчинила темрява,

І стала кімната бездонна і порожня.

І серед цієї мирозданной порожнечі.

Весь світ мій - ти, і дім мій - ти....

А будинок, заставлений добром, -

Ще не будинок.

І навіть з люстрою під столом -

Ще не будинок.

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

Ще не будинок.

/А.с Суслова/

Ведуча: Наш сімейний вечір підійшов до кінця. До нових зустрічей шановні татусі й мами, дівчатка і хлопчики.

Підведення підсумків зустрічі: Батькам пропонується визначити за 5-ти бальною шкалою результат зустрічі

- корисність зустрічі,

- актуальність обговорюваних ситуацій,

- атмосфера зустрічі.

 

 

СЕМІНАРИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Семінар для батьків «Використання дидактичних ігор у сім'ї»

Підготовча робота до семінару:

1) Запрошення батьків на семінар.

2) Відеозапис бесіди вихователя з дітьми на тему: «Як я граю вдома». (Методика «Незакінчена пропозиція»)

1. Моя улюблена гра це...

2. Вдома я люблю грати в...

3. З татом ми граємо в ...

4. З мамою ми любимо грати в....

3) Анкетування батьків «Як грати з дитиною?»

4) Підготувати пам'ятки для батьків з радами по проведенню ігор.

 Хід семінару.

Сім'я-це середовище проживання, це культурний шар, на якому тільки може рости людина.

Це захист, тепло, працю і відпочинок.

Без сім'ї людина - наче свічка на вітрі. Але сімейне життя вимагає терпіння, витримки, вміння жити з іншою людиною. І, звичайно, самий надійний засіб, що цементує, сімейне вогнище - це любов.

Маленькі діти - чарівні, азартні та щасливі шукачі пригод, які прагнуть пізнати світ. І, звичайно, своїми відкриттями дуже хочеться поділитися особливо з тими, кого любиш найбільше. Але, на жаль, тато дуже зайнятий на роботі, а у мами стільки клопоту, що зовсім не залишається часу на своє чадо. І все ж ми впевнені, що необхідно знаходити час і можливість для того, щоб поспілкуватися з дитиною, пограти з ним і чогось навчити. Сьогодні ми хочемо поділитися своїм досвідом роботи з дітьми. Забудьте трохи про те, що ви дорослі, станьте дітьми і давайте пограємо:

«Назви третє»

Дорослий називає 2 предмета, об'єднані одним родовим поняттям і пропонує дитині назвати третій. Наприклад:

Чашка, тарілка.......

Велосипед, автобус,.......

Диван, стіл,...

Яблуко, банан,...

 «Смачні слова»

Запропонуйте дитині по черзі називати і «класти» на долоньку «смачні» слова.

Слова також можуть бути «холодними», «гіркими», «пухнастими», «весняними» і т.д.

«Чого не стало?»

Дорослий ставить перед дитиною 5-8 іграшок (будь-яких предметів) і просить запам'ятати їх. Потім дитина відвертається або запам'ятати їх. Відкривши очі, дитина повинна назвати якої іграшки (предмета не стало.

«Говори навпаки»

Дорослий називає іменник, прикметник, а дитина добирає до них слова з протилежним значенням:

Сумно - весело

Великий - маленький

Холодний - гарячий

Світлий - темний і т. д.

 «Вгадай предмет»

Дитині зав'язують очі і дають в руки предмет. Обмацавши предмет, дитина повинна його назвати.

Ці ігри допоможуть розвинути у дитини мова, увага, пам'ять, мислення. А також подарують вам і вашій дитині хвилини безцінного спілкування.

Бажаємо Вам успіхів!

 

 

Семінар практикум для батьків ДНЗ

 Вступна частина:
Ведучий: Шановні батьки, сьогодні ми запросили вас на чергову зустріч, семінар-практикум.
В якості розминки ми з вами подумаємо.
Доведіть, так це чи не так, застосовуючи свій досвід, що:
«Руки вчать голову, потім поумневшая голова вчить руки, а умілі руки знову сприяють розвитку мозку». Російський фізіолог В. П. Павлова.
Отже, початок розвитку мислення дає рука.

II. Основна частина:
1.Ведучий: Ставлення до рук у людства завжди було особливим, частково навіть містичним. Руки добували вогонь, їжу, захищали, будували житло, пояснювали, вимірювали, створювали все необхідне для життя, лікували, навчали і вчилися.
По руках судили про здоров'я, про становище людини (білоручка або трудяга), його силі, енергійності, професії (музичні руки, робочі руки), про характер, темперамент (мляві, флегматичні або швидкі, нервові руки). Не випадково в мові так багато виразів, пов'язаних з руками. Учасники семінару згадують ці вирази, записують на один аркуш паперу (або озвучують):
«Майстер на всі руки»
«Золоті руки»
«Поклавши руку на серце»
«Рукою подати»
«Розвести Руками»
«Руки опускаються»
«Обома руками «за»
«Своя рука - владика»
«Чужими руками жар загрібати»
«Руки не звідти ростуть»
«Як рукою зняло»

2. Ведучий: Одним з показників і умов гарного фізичного і нервово-психічного розвитку дитини є розвиток його руки, ручних умінь або, як прийнято називати, дрібної пальцевої моторики.
Чому ми говоримо про необхідність розвитку кисті в дошкільному віці? - вчитель початкової школи.
 
Справа в тому, що майбутні шкільні труднощі з листом і мовою можна майже безпомилково передбачати уже в дошкільному віці. А це означає, що немає сенсу пасивно очікувати появи цих неминучих труднощів з початком шкільного навчання дитини. Вже в дитячому саду можна виявити і зробити все необхідне для того, щоб ці труднощі попередити.

Слабку руку дошкільника можна і потрібно розвивати. Для цієї мети існують спеціальні вправи - пальчикові й дихальні, всілякі розтяжки. Такі рухово-оздоровчі моменти не вимагають особливої підготовки і наочності. Вони допоможуть заповнити будь-яку паузу, будь момент непередбаченого «очікування» дітьми чого-небудь з користю і задоволенням.

3. Практикум. Педагоги ДНЗ:
«Класифікація пальчикових ігор»
«Класифікація пальчикових ігор»
«Казкова логоритміка»
«Літня фантазія» - виготовлення колажу

4. В умовах дитячого саду і вдома теж можна обстежити рівень сформованості дрібної моторики? «Обстеження дрібної моторики дітей» (показ)

Зворотній зв'язок:
- Чим корисна саме для Вас ця зустріч?
- Які конкретні ігрові прийоми Ви будете використовувати вдома?
- Ваші побажання на наступне засідання семінару-практикуму

Ведучий: Я із задоволенням відзначаю, що мета семінару-практикуму досягнута. Ми звернули вашу увагу на те, що така взаємодія дасть можливість вам радувати малюків і одночасно розвивати мову і дрібну моторику, увагу і здатність зосередитися, фантазію, естетичний смак, завзятість і працьовитість.
Ми навчилися обстеження і вирішили важливе завдання: розвивати інтелект дітей, проводити профілактику порушень письма і мовлення в початковій школі з допомогою простих і доступних вправ.