Тренінг «Як організувати полілог»
Завдання:
розвивати здатність чітко та коректно висловлювати власні думки, що стосуються оточення;
навчати усвідомлено та цілеспрямовано формулювати запитання різного типу;
формувати власну думку на підставі осмислення інформації, різноманітного досвіду, ідей та уявлень;
розвивати вміння розв'язувати проблеми, працювати та співпрацювати в групі.
Вправа «На містку»
Мета: розвиток комунікативних навичок, моторної спритності.
Кількість гравців: 2 команди.
Опис гри: ведучий пропонує учасникам пройти по містку через прірву. Для цього на підлозі креслиться місток - смужка шириною 30-40 см. За умовою, за «містку» повинні з двох сторін назустріч один одному йти одночасно дві людини, інакше він перевернеться. Також важливо не переступати межу, інакше гравець вважається звалилися в прірву і вибуває з гри. Разом з ним вибуває і другий гравець (бо, коли він залишився один, місток перекинувся). Поки два учасники йдуть по «містку», інші за них активно «вболівають».
Коментар: приступивши до гри, учасники повинні домовитися про темп руху, стежити за синхронністю, а при зустрічі на середині містка - акуратно помінятися місцями і дійти до кінця.
Не завжди доречно кричати про своє прохання, сказати про нього при сторонніх. Іноді потрібно непомітно попередити про що-небудь. Тут до нас на допомогу приходять немовні способи спілкування. Це міміка, жести, пантоміміка. Зараз нам потрібно розіграти німу сцену.
Вправа «Німа сцена»
Необхідно розділитися на 2 команди. Однією команді потрібно попросити у інший то, що зазначено в завданні за допомогою міміки, жестів, без слів:
1 Попросіть налити чай з цукром
2 Попросіть шоколадну цукерку
3 Попросіть повітряну кульку
4 Попросіть дати фарби для малювання
Людина, істота активно виражає свої почуття, тому, звичайно, ми більше говоримо, ніж мовчимо. Щоб нас цікаво було слухати, наша мова повинна містити багато відтінків, прикметників, бути не засміченою дрібницями і словами-паразитами. Це як раз, потрібно тренувати.
Гра «Передай по колу і опиши»
Гравці стають у коло, під музику передають м'яч один одному, як тільки музика закінчиться, той у кого м'яч залишився в руках, повинен описати слово, задане в завданні, не менше 5-ти словами (прикметниками, дієсловами).
Слова для завдання:
Вогонь, морозиво, диван, холодильник, папір, сумка, дерево, мед, телевізор, лист.
Гра на включення
Учасники промовляють слова та роблять відповідні рухи:
Товстий-товстий бегемот
Зробив лівий поворот.
Взяв квиток на теплохід
І зібрався у похід.
Зробив великий бутерброд —
І набив ним повний рот.
Переплутав всі думки,
Тож тепер — все навпаки.
Учасники промовляють слова та виконують відповідні рухи у зворотному порядку.
Різновиди мовленнєвої комунікації
Розмова – форма мовленнєвого реагування на конкретну ситуацію, що потребує обговорення, коментування, оцінки, підказки, спрямування тощо.
Розмова може відбуватися як в індивідуальному, так і в груповому форматі. На жаль, часто розмова як форма діалогу дорослого з дитиною реалізує не основну свою комунікативну функцію, а передусім регулятивну, вказівну. Відтак замість розмови з`являється вказівка, наказ дорослого, зауваження без обговорень, або в ліпшому випадку – пояснення, монологізований коментар стосовно ситуації. Нерідко трапляється й так, що дорослі, лише роблять вигляд, що слухають, коли насправді думають зовсім про інше. А діти це відчувають і поступово втрачають інтерес до таких розмов з дорослими. Дорослих справедливо дратує відчуття, що діти нібито не чують їх, що зміст того, що вони бажають донести, діти часто не сприймають і не засвоюють. Але ж дорослі самі нерідко в цьому винні. Тим паче, що діти понад усе дорожать кожною миттю нашого з ними щирого й зацікавленого спілкування, у якому ми присутні без останку, повністю.
Як розмовляти з дітьми, щоб вони вас почули:
Не заводьте розмову до вказівок на кшталт армійських. Зробіть кожну дитину співрозмовником, думка якого для вас важлива, запропонуйте їй висловити свої міркування, ставлення; надайте можливість самостійного вибору способів дій з-поміж можливих.
Намагайтесь відчути готовність дітей до розмови з вами і не починайте її тоді, коли діти наразі мають інші пріоритети. Адже нерідко ми відволікаємо дітей від важливіших для них справ заради проведення нецікавого для більшості з них заходу (спостереження, обговорення). Участь у такому заході стає для дітей формальною, а те, про що ми говоримо, вони пропускають повз вуха.
Намагайтеся надати особистісного смислу розмові: мотивуйте, пояснюючи її значимість, звертайтеся до особистого досвіду, багажу знань дітей, адже їм дуже подобається виявляти свою обізнаність, ділитися власним досвідом.
Під час розмови з конкретною дитиною не відволікайтеся на зауваження, репліки іншим дітям або дорослим. Продемонструйте зацікавленість і щирість. Якщо зміст розмови не передбачає уваги з боку інших, надайте їй атмосфери інтимності.
Заохочуйте ініціативу дитини в діалозі, підтримуйте бажання запитувати, допитливість, підтвердіть, що для вас важливо те, про що дитина запитує. Дитина, як і дорослий, любить, коли її слухають, поважають її думку та її саму.
Бесіда – це завчасно підготовлена, цілеспрямована, чітко продумана, розгорнута в часі розмова з дітьми на певну тему. Саме в такому вигляді вона посідає важливе місце в освітньому процесі як і форма і водночас метод навчання й виховання дошкільників.
Бесіда може бути структурним елементом будь-якого заняття й мати різне функціональне призначення:
Супроводжувати спостереження, розглядання, виконання, сприймання тощо.
Попереджувати, роз`яснюючи особливості чи послідовність дій.
Готувати, налаштовувати, мотивувати, націлювати дітей на різні види діяльності під час заняття.
Узагальнювати, підсумовувати результати спільних дій вихователя й дітей.
Бесіда повинна мати ознаки діалогу. Для цього важливо, аби діти були не безголосими присутніми за домінантною позицією педагога як ведучого, а повноцінними активними співрозмовниками, думка яких має важливе значення для загального перебігу й результату бесіди.
У роботі з дітьми старшого дошкільного віку доцільно використовувати бесіду і як окрему форму освітньої діяльності. Тобто планувати її як окреме заняття, у якому обговорення певної теми посідає центральне місце серед інших методів, як-от читання, ігри, вправи, розглядання, спостереження тощо.
У методиці дошкільної освіти виокремлюють такі види бесід:
Підсумкові – використовуються як «заключний акорд» у тривалій цілеспрямованій і різнобічній освітній роботі (наприклад, бесіда на основі спостережень за природою вкінці певного сезону);
Морально-етичні – вибудовують здебільшого на основі літературних творів (наприклад, бесіда на тему «Бажання і мрії» на основі казки В.Катаєва «Квітка-семицвітка»);
Інформаційно-пізнавальні – може охоплювати різні аспекти життєдіяльності дошкільників (наприклад, бесіди про професії батьків, космос, воду як дар природи).
Логічна структура бесіди містить три основні частини: вступна, основна й заключна, кожна з яких відповідно має чітко окреслені функції:
Вступна – мотивувати, налаштовувати на обговорення теми, актуалізувати знання, необхідний для розмови тематичний словник, зацікавити, заінтригувати тощо;
Основна – систематизувати, збагатити, уточнити знання й уявлення дітей з обраної теми за допомогою різних засобів і методів;
Заключна – узагальнити, підбити підсумки, висловити оцінні судження щодо участі дітей у розмові, щодо висловлених думок, зберегти створений під час бесіди емоційний настрій, налаштувати на позитивну співпрацю.
Основним елементом бесіди є запитання, які можуть бути спрямовані на репродукування інформації, відтворення відомого, очевидного, а можуть спонукати до розмірковування, встановлення причинно-наслідкових зв`язків, логічних ланцюжків (евристичні (напрямок розв’язування задач), проблемні складні запитання).
Успіх бесіди багато в чому залежить від правильно обраної кількості та якісного добору запитань.
Уміння формулювати запитання свідчить про майстерність педагога.
Як зробити бесіду ефективною: поради педагогу
Щоб бесіда відбулася, підготовленим має бути не лише дорослий, а, передусім, діти, яким бажано мати хоча б стартовий багаж інформації, базових знань, достатній запас емоційних переживань, осмислене ставлення до предмета бесіди, вмотивованість, налаштованість обговорити те, що пропонує педагог. Підготовленій дитині є що зауважити, вона зберігає інтерес до теми розмови. У разі непідготовленості дітей вихователь ризикує звести бесіду до власного монологу, до якого діти швидко втратять інтерес і нудьгуючи чекатимуть завершення або намагатимуться перевести запропоновану тему на справді цікаву для них.
Не варто «засипати» дітей запитаннями – це швидко втомлює й набридає; вихователь має не поспішати відповідати самому, а дати можливість подумати; віддавати перевагу запитанням, що спонукають помислити, дітям подобається виявляти свою обізнаність, вони полюбляють розв`язувати складні завдання; запитання доцільно адресувати всім дітям, а не окремій дитині – це спонукатиме до роздумів усіх без винятку дітей.
Пам`ятайте, що, крім запитань, інтелектуальну й мовленнєву активність дітей стимулюють також: прийом педагогічної провокації (дорослий висловлює сумнівне твердження, яке діти намагаються підтвердити або спростувати); доцільно використовувати звернення до досвіду дітей; стимулюючі завдання, ігрові вправи, невеликі за обсягом, але влучні інформаційні довідки.
Важливо створити під час бесіди живу емоційну атмосферу, задати розмові доброзичливий тон, поважати дітей як рівноправних співрозмовників. Це забезпечить інтелектуальну й мовленнєву активність дітей. Цьому сприятиме також ваша щирість, правдивість і простота у спілкуванні, вміння викликати в дітей різні асоціації щодо обговорюваних понять. Адже лише особисті переживання та відчуття педагога можуть «заразити» учасників інтересом до проблеми, що обговорюється, не залишити байдужими, стимулювати їхню власну активність і суб`єктивну позицію.
На початку бесіди необхідно визначити, що для вас буде пріоритетним: показова дисципліна чи жива атмосфера пізнання. Часті зауваження щодо дисципліни і зовнішньої краси, як свідчить практика, за відсутності змістовної розмови не сприяють справжній дисципліні, а навпаки, емоційно нівелюють загальну позитивну й ділову атмосферу заняття. Коли дітям по справжньому цікаво, вам не треба їх заспокоювати, адже їх увага буде зосереджена на самому предметі пізнання.
Не намагатися спрощувати зміст бесіди, натомість спрямуйте його на відкриття дітьми істини, свого знання, а не на репродуктивне запам`ятовування і відтворення у відповідях на запитання знань, поданих дорослим у готовому вигляді. Не займайте також у бесіді позиції «над розмовою», визнаючи себе одноосібним суб`єктом мовлення, заповнюючи бесіду власним змістом.
Пам'ятаєте, як у мультфільмі «Допитливе слоненя», за казкою Редьярда Кіплінга, головний персонаж постійно цікавиться всім, що бачить на своєму шляху: що їсть на обід крокодил, чому вода мокра, куди ховається місяць... Проте нині дітей, що ставлять безліч цікавих запитань, як те слоненя з мультика, стає дедалі менше. Що має робити педагог, щоб спонукати дітей більше цікавитися навколишнім світом?
Упродовж тривалого часу процес засвоєння інформації визначали «глибиною» та позначали поняттями «знань», «умінь» і «навичок», що були сформульовані Яном Коменським, в епоху індустріального суспільства. Проте в епоху інформаційного суспільства, що характеризується прискореними змінами, знаннєва парадигма не виправдовує себе. Зазвичай у головах дітей з раннього дошкільного віку народжуються запитання: «Чому небо блакитне?», «Звідки взялися люди?», «Звідки взялась бабуся?», «Де був я, коли бабуся була молодою?»
Полілог: просто про складне
Важливе завдання сучасних педагогів повернути дітям інтерес до життя, прагнення зрозуміти навколишній світ, усі його складні взаємозв'язки та залежності, розвинути в дітей вміння орієнтуватися в ньому, навчити думати самостійно та висловлювати свої думки. Одним з методів, що стимулює бажання пізнавати навколишній світ, є полілог.
Полілог допоможе навчити дітей сприймати думки, відмінні від особистих, шукати пояснення тому, що не повністю зрозуміле, усвідомити, що існують інші думки, відмінні від власної. Педагоги мають навчити дітей толерантно ставитися до поглядів інших осіб, не завжди погоджуватися, але намагатися зрозуміти їхні аргументи. Таке ставлення спонукає пізнати й оцінити потенційно прекрасні ідеї чи істини, закладені в думках інших людей.
Не можна назвати полілогом розмову, якщо дорослий ставить питання, а діти відповідають заздалегідь завченими фразами. Полілог дає змогу «відчути голос іншого».
Полілог - це дискусія, бесіда трьох і більше учасників.
Полілог - це обмін думками з тієї чи іншої теми, де кожен учасник має власну відмінну точку зору.
Полілог (від грецького polys - багато і logos - слово) — це розмова, у якій водночас бере участь чимало співрозмовників.
Полілог — це складний метод навчання. Його успішність залежить не лише від підготовки вихователя, а й від рівня розвитку дітей, їхніх знань, ступеня їхньої активності й самостійності
Полілог – це керований вихователем (непомітно для дітей) живий діалог, у якому хід, суть висловлювань неможливо передбачити. І в цьому складність і цікавість полілогу, адже ніхто зі співрозмовників не знає, що буде далі.
Полілог є одним з різновидів бесіди. Проте, якщо одна з основних цілей бесіди – інформувати, сприяти засвоєнню, розширенню систематизації знань і уявлень, то полілог спрямований передусім на формування вміння формулювати й висловлювати власну думку, міркувати, доводити, обстоювати свою позицію.
Полілог – це проблемна бесіда, дискусія, диспут, у яких стикаються різні позиції, різні погляди на певне питання. У результаті цього збагачується світосприймання, людина вчиться пізнавати себе, закони довкілля, виносить із них власні смисли, життєво необхідні для саморозвитку.
Полілог не може бути самостійним видом заняття. Адже незначний життєвий досвід, недостатні мовленнєві можливості дошкільників, своєрідність психічних процесів зумовлюють обмеження проблемної розмови у часі.
Ключовим для полілогу є вибір теми. Правильно визначена тема спричиняє загальний смислоутворювальний ефект, піднімає мислення на більш високий рівень, допомагає усвідомити взаємопов`язаність усього з усім.
Варто обирати такі теми, які наближають дітей до осмислення найважливіших законів природи (усе пов`язане з усім; нічого з нічого не виникає і в нікуди не зникає; природа знає ліпше, навчись її слухати) і соціуму (я у світі не один; моя свобода обмежена свободою іншого; взаємозалежність цінніша за незалежність). Саме у межах цієї проблематики і варто формулювати теми полілогів. Найчастіше вони мають вигляд запитання, що спонукає зробити свідомий аргументований вибір. Це такі як: допомагати – це добре, а коли допомога – це погано; що сильніше – слово чи рука; чи можуть діти й дорослі обійтися одне без одного; чи легко бути маленьким; чи можуть знання зростати чи зменшуватися і т.д. Для реалізації теми полілогу вихователю необхідно бути готовим до обговорення, навчитися слухати дітей, швидко реагувати на висловлювання, постійно корегувати хід полілогу. Діти виявляють живий інтерес до полілогу, коли, відчувають, що дорослому надзвичайно цікаво й самому одержати відповіді на проблемні запитання.
Полілог потребує від дитини посиленої уваги. Вона має весь час стежити за його ходом, слухати своїх товаришів, пригадувати, узагальнювати, бути готовою включитися в обговорення і водночас стримувати себе від виступу, коли говорять інші.
Як спонукати дітей висловлювати свої думки
Під час полілогу спілкуйтеся з дітьми «очі в очі». Для цього слід розмістити дітей по колу, щоб усі бачили один одного. Доцільно домовитися про спільний для всіх спосіб показати своє бажання висловитися, поділитися думкою, а також сформулювати спільні для всіх правила, яких треба дотримуватися: не перебивати одне одного, почекати, поки дадуть можливість висловитися; бути уважним, поважати чужу думку, навіть і відмінну від твоєї.
Щоб у полілозі взяли участь більше дітей, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто, з`ясуйте, чи розуміють діти суть проблемного питання і як вони його розуміють. Передусім варто спонукати дітей пояснити значення ключового поняття теми полілогу.
Дотримуйтеся під час організації полілогу найважливішого принципу – діалогічності, суть якого можна сформулювати так: «Нічого не говори сам, став мудрі запитання дітям». Дайте можливість дітям подумати, не поспішайте заповнити паузи, і водночас навчіться відчувати продуктивність цих пауз: відчувайте, чи діти просто сидять і чекають, що буде, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи небезпечні тим, що втрачається ритмічність розмови, а відповідно – інтерес дітей до неї. Продуктивні паузи важливі. Але якщо запитання важке для дітей (вони сигналізують про це зайвими рухами, відведенням погляду), спробуйте запропонувати дітям символізувати або візуалізувати / унаочнити суть проблеми: покажіть руками слово «ми»; а тепер слово «я». Яке з них більше?Чому?
Щоб діти виявили активність та були ініціативними, уникайте під час спілкування з ними директивного тону. Відвертість, відкритість дітей необхідно заслужити. Ключем до цього буде повага до особистості дитини, ваша щира зацікавленість питанням, запропонованим для обговорення.
Полілог – це зіставлення різних поглядів щодо однієї проблеми. Тому важливо реалізувати принцип багатоваріантності, який дає змогу дітям звикнутися з думкою, що можуть існувати різні погляди на те саме запитання, не замикатися в межах одного підходу, орієнтує на пошук усіх можливих способів розв`язання поставленого завдання. Запитання до дітей мають орієнтувати від початку на існування декількох можливих варіантів: «Назвіть хоча б три….»; «Запропонуйте чотири способи вибачення» і т.д.
Забезпеченню ефективної мовленнєвої взаємодії з дошкільниками сприяє щире бажання дорослого почути дитину як носія власної думки, певної життєвої позиції, намагатися зрозуміти її і зробити свою думку зрозумілою для неї.
Основою полілогу є — запропоноване Сократом мистецтво «витягувати» з людини приховану інформацію за допомогою майстерно поставлених запитань. Вихователь має уважно відстежувати весь хід дитячих роздумів, спонукати їх висловлювати власні думки.
Кожна команда має презентувати один із методів, як-от:
Піраміда запитань;
Ромашка Блума;
Куб.
Піраміда запитань: Педагог пропонує перше запитання та виставляє руку з піднятим догори великим пальцем. Кожен наступний учасник піраміди має придумати наступне запитання, пов'язане з попереднім.
ЗАВДАННЯ. Запропонувати аналогічне обговорення для дітей та виконати його під час тренінгу з педагогами. Наприклад, обговорити з дітьми запитання: рахувати потрібно для себе чи для вихователя?
Ромашка Блума: педагог пропонує скласти полілог з урахуванням запитань, визначених Блумом. Ромашка складається з шести запитань:
Хто, що?
Якщо я правильно зрозумів, то...
Чому, навіщо, з якою метою?
Якби ти побачив...?
Що було б, якби... (що змінилося б)?
Що буде краще (правильно) ?
Наприклад: Що таке краса? Якщо я правильно зрозумів, то краса — це... Чому люди милуються красою? Якби ти побачив красиву річ... Що було б, якби хтось забрав її собі? Що краще — милуватися самому чи дозволити милуватися всім?
ЗАВДАННЯ. Скласти полілог за ромашкою Блума: Хто така чесна людина?
Куб: на кожній з граней куба написано одне завдання. За завданнями учасники мають охарактеризувати предмет, провести аналіз, порівняти тощо. Можливі завдання на гранях куба:
Опишіть предмет: колір, форму, розміри. Порівняйте: на що він схожий? Від чого він відрізняється? Доберіть асоціації: про що він змушує думати?
Проаналізуйте: як він зроблений? Ви знаєте цей предмет? Як його можна використати? Запропонуйте аргументи «за» або «проти» нього. Що в ньому доброго чи злого? Займіть певну позицію, використайте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих.
Наприклад, пташка чорно-білого кольору: крила та хвостик схожі на трикутничок; схожа на літак, відрізняється тим, що не має моторчика; з'явилася з яйця; ластівки їдять комах.
ЗАВДАННЯ. Обговорити поняття «собака», «їжачок», «сонечко», «дерево», «усмішка».
Кошик ідей: педагог пропонує обговорити одне питання в парах або трійках, а потім у групі загалом і визначити, у чому думки схожі, а в чому є розбіжності. Питання обговорюємо за таким алгоритмом:
Коли таке буває?
Це добре чи погано?
За яких умов може скластися така ситуація?
Де така ситуація може трапитися в реальному житті?
Які можуть бути наслідки цієї ситуації?
Як її можна змінити, покращити?
ЗАВДАННЯ. Організувати обговорення за такими темами «Вітер в голові попутним не буває», «Про кишеню, у якій свистить вітер», «Чи можна кинути слово на вітер?», «Моє улюблене заняття — ганяти вітер по вулиці».
Незакінчене речення: педагог пропонує висловити свою думку, закінчивши фразу «Я також вважаю, тому що..», «Чи вірите ви, що...», «Я замислився над тим, що...».
Учасники беруть участь у «Параді книжок». Вони об'єднуються в пари. Кожна пара має презентувати свою книжку глядачам за таким алгоритмом:
Цю книжку полюбляють читати тому що...
Ми бачимо, що книжка...
Вона зроблена з...
Книжка допомагає зрозуміти…
Я дуже вдячний їй з...
Я замислився над тим, що...»
Завдання для учасників: скласти полілог на тему «Якщо всі прагнуть добра, то чому навив стільки зла?»
Знакове слово «Думка»
Важливою є власна думка учасника полілогу. Вона може спиратися на сталі твердження або на особистісний досвід учасників, тренер пропонує організувати дебати на тему краще: грати не навсправжки чи працювати. по справжньому? Учасники висловлюють своє ставлення до вислову. Ті, що погоджуються з першою частиною вислову, — стають справа від педагога, а ті, що погоджуються з другою, — зліва. Кожна команда обґрунтовує власну позицію із заданого питання, далі сперечаються: починає одна команда — продовжує інша.
Займи позицію (шкала думок): свою думку або ставлення до проблеми під час обговорення можна висловлювати не лише за допомогою слів. Це можна робити за допомогою рухів, тобто проголосувати за певний вислів або думку не словами, а діями чи рухами. Наприклад, запропоновано вислів. Той, хто погоджується, — стає справа від тренера, той, хто не погоджується — зліва, той, що не може визначитися, — попереду.
Завдання для учасників: тренер пропонує учасникам пограти в гру «Так чи ні».
Учасники мають визначити правильні і неправильні твердження:
У бібліотеці є лише книги.
Книги з бібліотеки можна брати додому.
До бібліотеки можна віддавати свої книги.
У книзі можна рвати сторінки.
Книги можна підклеювати та ремонтувати.
Книги потрібно ставити на полички.
Книги можна обмальовувати.
Книги потрібно берегти.
У кожної книги є свій номер.
«Робота над помилками»
Педагог пропонує учасникам узагальнити правила, які не можна порушувати під час організації полілогів. Учасники об'єднуються у сім груп. Кожна група отримує аркуш, на якому написане одне з правил. Учасники групи мають символічно намалювати це правило та представити його іншим учасникам тренінгу. Правила організації полілогів такі:
Оголошувати запитання, які сприяють обдумуванню та висловлюванню поглядів дітей.
Ретельно обговорювати поставлені запитання, їх не має бути багато, адже їх кількість не переростає в якість.
Сприймати всі думки дітей — неправильних відповідей не буває. Якщо думка дитини помилкова, потрібно підвести її до правильного бачення через обговорення, аби дитина сама зрозуміла хибність своїх уявлень.
Завершувати полілог слід висновком, який роблять діти, а не вихователь.
Виголошувати питання слід всій групі дітей, а не персонально.
Реагувати слід на всі висловлювання дітей, особливо на неоднозначні або неприйнятні. Не слід пропускати цікаві думки. Не можна погоджуватися з небезпечними або образливими висловлюваннями: слід з'ясувати причину такої думки, попросити дитину навести приклад та спробувати переконати її у хибності думки.
Надавати слово дітям слід якомога більше, а педагог має бути лише провідником, стимулювати дітей до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування.
ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
Чим же полілог відрізняється від бесіди? Насамперед результатом. Ініціаторами полілогу виступають діти, а вихователь тільки створює умови для його виникнення. Полілог завжди має проблемне спрямування, у процесі обговорення проблеми в дітей можуть виникати протилежні думки стосовно обговорюваної проблеми. Проте наприкінці полілогу учасники мають прийти до висновку, який може допомогти сформулювати вихователь. Якщо під час полілогу діти починають без участі вихователя обговорювати проблему — ставити питання та шукати відповіді від інших дітей, — це найвищий клас у проведенні полілогу. Проводять полілоги в невимушеній атмосфері, діти відповідають вільно, ніхто не примушує їх висловлювати власні погляди. Вони не дотримуються черги, але надають змогу висловитися тим, хто хоче та має що сказати. Під час обговорення діти мають обов'язково звертатися до власного досвіду, який вони вже мають та який зможуть у майбутньому отримати (висловлювання на кшталт «тепер я буду...»).
Рефлексія.
«Три фігурки» (індійська притча)
Одного разу Акбар, індійський цар, отримав в подарунок три абсолютно однакові золоті фігурки. Той, хто дарує сказав також, що у кожної фігурки - своє значення і своя цінність. Чим же розрізнялися вони одна від одної? це питання повинні були вирішити радники царя. Скільки не шукали вони відмінності, але так і не виявили їх. Один з мудреців, Бірбал, проте продовжував свої пошуки. Нарешті, в кожній з фігурок він виявив по маленькому отвору в вусі. У них-то мудрець і просунув тонку золоту нитку. Тоді і стало очевидним, що в однієї нитку вийшла з другого вуха, в іншої - з рота, а у третій фігурки нитка вийшла через пупок. Настав час розтлумачити цінність і значення фігурок. Бірбал так пояснив їх царю:
- Рішення таке. Перша фігурка - символ людини, у якого в одне вухо влітає, а з іншого вилітає. Друга нагадує нам людини, яка, ледь вислухавши сказане, поспішає розповісти про почуте іншим. Третя фігурка символізує людину, яка, почувши від інших щось, намагається пропустити це через власне серце. ця фігурка - найцінніша з трьох.
Сподіваюся, тренінг був для вас корисним. Дякую всім за активну участь.
Тренінг завершено.
Комментариев нет:
Отправить комментарий